"Розпочалося щось схоже на дипломатію"

Провідне видання ділових кіл Німеччини - Handelsblatt - звертає увагу на те, що єдиною країною, яка може надати дієві гарантії безпеки, є США. У Вашингтоні, мовляв, вже озвучували можливість дати Києву гарантії, подібні до 5 статті Північноатлантичного договору. Положення цієї статті передбачають, що напад на одну країну Альянсу прирівнюється до нападу на всіх. Коментатор Handelsblatt однак сумнівається, що обіцянки офіційного Вашингтону варті довіри.

"Уже забули, як Трамп нещодавно заявив, що статтю 5, мовляв, можна тлумачити по-різному? Або як він у своїй передвиборній кампанії погрожував згодувати Путіну живцем ті країни, які недостатньо виділяють грошей на оборону? Наскільки стійким може бути світовий порядок, якщо він будуватиметься на обіцянках самодура, який міняє обіцянки, немов білизну? Це ставить перед українцями і рештою європейців дилему. Вони не можуть довіряти Путіну і Трампу. Але вони водночас не в змозі дати Україні надійні гарантії безпеки. Навряд чи й "коаліція охочих", до якої входять 30 країн, наважиться направляти в Україну миротворців, якщо США принаймні не підстрахують", - пише Handelsblatt.

Скепсис щодо гарантій безпеки лише "на словах" висловлюється й на шпальтах Kölner Stadt-Anzeiger з Кельну: "Диявол криється у деталях: як саме виглядатиме союзницька допомога, схоже, вирішуватиме кожна країна на власний розсуд. Це може бути як повноцінна військова допомога, це може бути зброя для української армії або спостережна місія, а може бути й лише нота протесту чи видворення посла. Зрештою, все вирішуватиме політична воля. Найбільш дієвою могла би бути міжнародна миротворча місія за участі країн, на які Путін не наважиться нападати - наприклад Китаю", - коментує Kölner Stadt-Anzeiger.

Про безпекові гарантії розмірковує й Times з Лондона: "Знову маємо справу з міркуваннями про безпекові гарантії для України. Можливо навіть за участі США. Вони мають захистити те, що залишиться від української держави після завершення боїв. Або ж принаймні мають захистити від поширення війни на територію НАТО. Але ж чи дійсно безпекова архітектура, яка була би близька за суттю до "натівської" статті 5, про яку нині розмірковують, допоможе Києву? Це малоймовірно: колективна оборона потребує пакту, основою якого була би спільна воля і спільне розуміння загроз. Тим часом, схоже, Путін здійснює багатовимірну атаку на Захід, частиною якого є акти саботажу проти підводних кабелів зв'язку, напади на цифрову інфраструктуру, а також задіяння найманців. Завершення конфлікту, попри інтенсивні розмови у Вашингтоні, залежить від політичної волі Заходу пручатися хижій путінській експансії. Оскільки Путін не в змозі окупувати всю Україну, він може спробувати зробити з війни заморожений конфлікт. У такому випадку становище залишатиметься підвішеним, а країна непривабливою для інвесторів.

"Усі здивовані, крім Трампа"

Швейцарська Neue Zürcher Zeitung дивиться на ситуацію дещо більш оптимістично: "Як би все не було розмито і непевно, можна все ж таки сказати, що Трамп зміг розбудити у випадку України дипломатію, яка тривалий час перебувала у глибокому летаргічному сні. Після розмов з європейцями Трамп зателефонував Путіну. Той буцімто готовий до розмови із Зеленським - виходячи з цього, за словами Трампа, має відбутися зустріч у тристоронньому форматі за його участі. Мерц наприкінці зустрічі говорив про перевершені очікування. Це виглядало не награно, хоча він і приблизно не міг пояснити, в чому ж полягають успіхи. (…) Час покаже, чи все це не розвалиться немов картковий будинок, війна триватиме, а у підсумку залишиться лише вистава про Трампа-миротворця. На даний момент всі учасники здивовані вже тим фактом, що щось схоже на дипломатію нарешті взагалі розпочалося, хоч би й за хаотичних умов. Усі здивовані, крім, звісно, Трампа, який ніби так все й планував", - пише Neue Zürcher Zeitung з Цюріха.

Онайн-версія польського часопису Polityka називає зустріч Трампа із Зеленським і європейськими лідерами "безпрецедентною", але й констатує, що успіхи дипломатичних зусиль поки є лише умовними. "Запевнення Трампа з цього приводу, просто кажучи, дещо непослідовні. Проблема у тім, що він раніше казав, що припинення вогню є важливою передумовою переговорів про мир, але після зустрічі з Путіним на Алясці передумав. Уже наступного дня він заявив, що не треба затягувати процес розмовами про припинення вогню, натомість, мовляв, треба пошвидше підписати мирну угоду. Експерти й коментатори єдині в тому, що Франція, Великобританія та інші європейські країни, які готові взяти участь у "коаліції охочих" заради гарантування безпеки України, ніколи не погодяться направляти війська туди, якщо не буде принаймні офіційного припинення вогню", - зазначає польське видання.

Читайте також: "Коаліція охочих" обговорює гарантії безпеки Україні та санкції проти РФ

"Нові фігури у грі"

Італійська La Repubblica також аналізує дипломатичні успіхи Дональда Трампа: "Вдалося ввести у гру нові фігури. Однак не усунено перепону, яка може завадити реалізації ініціативи: немає згоди щодо окупованих територій, які мають залишитися під контролем Росії. Рукостискання із Зеленським, компроміс щодо його одягу, сердечна атмосфера в Овальному кабінеті, лист української першої леді Меланії становлять рамку для посередницьких зусиль Трампа. Так само як напередодні такою рамкою була червона доріжка перед літаком Путіна на Алясці й поплескування російського президента по плечу. Своєю чергою, восьмеро європейських глав держав і урядів, які сидять як гості у Білому дому навколо столу і взаємодіють з Трампом, є картинкою, метою якої для Трампа є двоякий сигнал: віднайдена знову єдність союзників як гарантія для Києва, але водночас і застереження на адресу Москви", - підсумовує італійська газета.