Документальний фільм про війну в Україні, що шокував Чехію
21 серпня 2025 р.
Сосновий ліс поблизу міста Ізюм на Харківщині. Навколо зяють порожні могили. Тут навесні 2022 року російські військові закопали тіла сотень мирних жителів, убитих ними під час окупації. Після звільнення регіону Україна ексгумувала тіла жертв для проведення експертизи - на деяких із них було видно сліди жорстоких тортур. Разом зі звірствами у Бучі це один із найвідоміших і найжахливіших російських воєнних злочинів в Україні.
Чешка Петра, яка відвідує це місце, каже, що пісок у лісі на дотик схожий на пляжний, і тут приємно пахне хвоєю, а ліс дуже гарний. Потім же вона заявляє, що усе тут побачене - фейк. Поки Петра ходить лісом між порожніми могилами, камера слідує за нею. "Чудовий матеріал для української пропаганди, щоб розпалювати й плекати ненависть до росіян. Прямо як із підручника з націоналізму", - видає жінка.
Це сцена з фільму "Велика патріотична подорож" чеського режисера Робіна Квапіла. У стрічці він показує історію трьох чехів, які мають очевидні проросійські та антиукраїнські погляди й на його запрошення поїхали до російських воєнних злочинів в Україні, щоб самим на місці побачити реалії війни. Їх знімають Квапіл та його команда, однак головні герої також самі знімають і коментують те, що бачать. Кадри цієї подорожі подаються гладячам без коментарів.
З числа "конспірологів"
Петра, Іво та Нікола - не є пропагандистами чи активними розпалювачами ворожнечі. Вони становлять, так би мовити, мейнстрим антимейнстриму. Тобто є тими, хто ставить під сумнів більшість новин про війну Росії проти України. Вони переконані, що насправді ідеться про війну Заходу проти Росії. А ще - їх дратують українські біженці в їхній країні.
Нинішню політичну систему в Чехії вони вважають загалом недемократичною. Петра, Іво та Нікола - проти "зеленої" політики, проти гендерних питань, проти біженців, проти ЄС як моделі розвитку Європи. Один із них, напівсерйозно, напівжартома називає себе "дезолятом" - у Чехії цим негативним терміном позначають прихильників теорій змови, тобто конспірологів. Головна інтрига стрічки - чи змінять "дезоляти" свої погляди на Росію та Україну під час подорожі понівеченою війною Україною?
Непогані виборчі шанси для проросійських партій
Прем'єра фільму у Чехії відбудеться 21 серпня - у річницю радянського вторгнення до Чехословаччини у 1968 році, що жорстоко розчавило танками "Празьку весну" і надії на зміни. Однак ще до виходу на екрани фільм викликав гучний резонанс і чимало розголосу.
За останні тижні у всіх великих чеських ЗМІ вийшли матеріали про фільм, а у соціальних мережах точаться жваві дискусії. 40-річний режисер Квапіл, який родом із моравської метрополії Брно, отримав як багато схвальних відгуків, так і критику та численні анонімні погрози на свою адресу та адресу своєї родини, про що він розповів у розмові з DW.
Публічні дискусії щодо його фільму обертаються навколо того, наскільки сильний і небезпечний російський вплив у Чехії, а також навколо того, наскільки глибоко розділена країна, і чи несправедливо викривають "дезолятів" у фільмі.
Крім того, ця кінематографічна робота виходить у критичний політичний момент, адже на початку жовтня в Чехії відбудуться парламентські вибори. Нині фаворитом передвиборних перегонів є правопопулістська партія ANO скандального експрем'єра та мільярдера Андрея Бабіша, який, хоч і не є відкритим прихильником російського диктатора Путіна, але ніби з міркувань прагматизму обстоює проросійські позиції. Крім того, в новому складі парламенту, ймовірно, будуть представлені ультраправа та комуністична партії, а обидві ці політсили - проросійські.
Президент Чехії Петр Павел застерігає
Нинішня ситуація перед виборами не дає спокою і проєвропейському президенту Петру Павелу, про що він нещодавно розповів в інтерв'ю порталу Aktualne. Він часто їздить країною, спілкується з багатьма людьми. Павела дивує те, як багато чехів негативно оцінюють сам стан країни та загалом умови життя - хоча все часто далеко не так погано, якщо поглянути на переконливі факти, скажімо, щодо стану охорони здоров'я чи рівня злочинності.
Тож показово, що до тих, хто так само, очевидно, оцінює майже все в Чеській Республіці виключно негативно, належать троє головних героїв фільму Робіна Квапіла - одна жінка та двоє чоловіків, котрим близько п'ятдесяти років. Петра народилася в сім'ї комуністичного функціонера, вивчала теологію, Нікола займається тваринництвом, Іво полюбляє порпатися на городі й у садку. Саме він - це той, хто називає себе "дезолятом". Він також визнав, що не перевіряє, чи правдиві новини, які поширюють через інтернет, натомість для нього головне - чи "відчувається правильно" йому їхній зміст.
Головних героїв знайшли за оголошенням у газеті
Робін Квапіл знайшов цих трьох персонажів за газетним оголошенням у вересні 2024 року. Воно було складено так: "Шукаємо для документального фільму чоловіків і жінок, які сумніваються в інформації з мейнстрімних ЗМІ про війну в Україні. Знімальна група дасть вам можливість дізнатися правду".
Сам режисер не дає приводу для жодних сумнівів щодо своїх власних поглядів - на початку фільму він показує кадри радянського вторгнення до Чехословаччини у 1968 році, а потім російського повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Але після того він повністю зникає з кадру. Режисер, його команда та троє головних героїв їдуть мікроавтобусом із Чехії до східноукраїнського міста Харкова. Дорогою Петра співає російський гімн.
Від шоку до огиди
У Харкові всі троє україноскептиків бачать масові руйнування в місті, розбомблену лікарню, район Салтівка, який російські бомби зробили просто непридатним для життя. Потім вони відвідують дітей, які навчаються в бункерах, розмовляють з жителями, а згодом їдуть у село поблизу лінії фронту, потім у ліс із масовими похованнями біля Ізюма.
Петра, Іво та Нікола коментують побачене. І кажуть, наприклад, що на війні, звичайно, трапляється, що ракети пролітають повз ціль, але ж загалом російські війська напевно не хочуть завдавати шкоди мирним мешканцям та хворим. Нікола виправдовує зґвалтування дітей російськими військовими їхньою "надзвичайною ситуацією", мовляв, такі вже вони, чоловіки… захотіли втіхи, знаючи, що їм залишилося жити лише кілька годин. Коментарі цих трьох викликають і жах, і огиду.
Іноді, здається, що сумніви закрадаються у впевненість головних героїв. Скажімо, коли один чоловік розповідає про те, як він втратив дружину, дітей і всіх сусідів під час бомбардування, Петра його обіймає. Але поки глядач чекає, що ці троє нарешті подивляться правді в очі, настає гнітюча розв'язка. На зворотному шляху Петра, Іво та Нікола заявляють, що розуміють, що метою поїздки було їх "перевиховати", однак вони залишаться при своїх поглядах. А щодо їх батьківщини, то воювати й вмирати за Чеську Республіку вони не хотіли б, оскільки для них там немає нічого вартого захисту.
"Ні - згоді будь-якою ціною"
В останній сцені фільму Робін Квапіл сидить разом з трьома і каже: "Я зрозумів, що існує світ, у якому зло перемагає, якщо такі люди, як Іво, Нікола та Петра, тепер, побачивши все, і надалі поширюють наративи режиму-монстра, який скоює геноцид. І якщо вони переможуть на вільних виборах на Заході та ослаблять нашу систему, то деяких із нас, можливо, вже не буде тут, бо хтось просто вб'є нас".
Нікола киває. Потім він каже: "Мій друже, так воно і буде". Незрозуміло, чи він сказав це серйозно, чи це просто особливо підступна саркастична ремарка. Квапіл каже, що перепитав того, і Нікола відповів, що він це серйозно сказав.
Це похмурий фінал. Робін Квапіл коментує його у фільмі своїм власним висновком: "Я зрозумів, що це я повинен змінитися. Бо спроба зрозуміти кожного і досягти згоди за будь-яку ціну може бути нашим найбільшим джерелом слабкості, через яке настає поразка у війнах - спершу інформаційній, а потім справжній".