Дискримінація у Німеччині: расизм і сексизм знову на підйомі

У 2024 році було зареєстровано 11 405 звернень до німецького Федерального антидискримінаційного агентства Німеччини - більше, ніж коли-небудь. Серед тих, хто звернувся за допомогою, є Махмуд, який відчайдушно шукає квартиру для оренди, але не отримує навіть запрошення на перегляд через ненімецьке ім'я. А є його німецький друг Штефан, якого запрошують подивитися навіть ті квартири, про оренду яких уже нібито домовилися. Серед них також є гомосексуальна пара, яких місцеве управління у справах молоді звинувачує у "патологічних, неприродних відносинах". Ще є стажист у логістичній компанії, який неодноразово зазнавав жорстких сексуальних домагань з боку старшого співробітника. І це лише кілька прикладів людей, які торік звернулися зі своїми проблемами до федерального агентства з боротьби з дискримінацією.

"Дискримінація у Німеччині посилюється. Ми маємо величезну проблему з расизмом, величезну проблему з сексизмом. І ми маємо масове небажання надати людям з обмеженими можливостями рівні права", - вважає Ферда Атаман (Ferda Ataman), федеральна уповноважена з питань боротьби з дискримінацією.

Однак, на її думку, зростання кількості звернень до агентства щодо імовірної ​​дискримінації є водночас і ознакою впевненості суспільства у верховенстві закону, оскільки дедалі більше людей "знають про свої права та прагнуть захиститися від дискримінації". Особливо часто жителі Німеччини виступали проти расизму: за минулий рік про це заявили понад 3 800 людей, тобто майже кожний другий, хто звернувся до агентства з боротьби з дискримінацією.

Расизм залишається найпоширенішою формою дискримінації

Айман Касарва - керуючий директор DaMOst, об'єднання організацій мігрантів у східній Німеччині - описує у річному звіті антидискримінаційного відомства те, як постраждалі стикаються з расизмом. "Молоді люди з-поміж мігрантів, наприклад, часто зазнають расистських нападів у школах, де немає компетентних консультантів-фахівців у питаннях боротьби з дискримінацією", - каже він.

Темношкірі жінки та мусульманки, які носять на голові хустки, також стають об'єктами агресії на ґрунті расизму. "Їх ображають, обпльовують або нападають на них на вулиці, іноді зривають хустки", - вказує Касарва. За його словами, вони також стикаються із расистськими проявами на роботі. До прикладу, відомі випадки, коли пацієнти у лікарні виступають проти того, щоб їх лікували лікарки, які сповідують іслам.

Читайте також: "Біонімецький" - антислово року в Німеччині

Жінки на роботі: сексизм та проблеми з кар'єрним зростанням

Деякі жінки зазнають подвійної дискримінації: як на ґрунті расизму, так і за статевою ознакою. У 2024 році було отримано 2 133 запити на консультацію з питань, пов'язаних із гендерною дискримінацією. Це більш ніж удвічі більше, ніж п'ять років тому. "Гендерна дискримінація не лише глибоко вкоренилася у нашому суспільстві, вона знову на підйомі", - стверджує Ферда Атаман.

Проблеми виникають здебільшого у повсякденному робочому житті. Жінки часто стикаються із сексуальними домаганнями на роботі: непристойними жестами, нав'язливими поглядами, небажаними дотиками та електронними листами із сексуальним підтекстом.

Крім того, вони змушені долати труднощі в питаннях просування кар'єрними сходинками під час вагітності або після повернення на роботу після відпустки по догляду за дитиною. Крім того, жінки часто позбавлені рівних можливостей отримати роботу. Особливо страждають мусульманки, чиї заяви, наприклад, часом просто не розглядаються.

Робота така сама, зарплатня менша - це дискримінація

У Німеччині жінкам, як і раніше, платять у середньому на 16 відсотків менше, ніж чоловікам. Основні причини такого дисбалансу в оплаті праці - неповний робочий день і робота в системно важливих, але гірше оплачуваних професіях, таких як медсестра з догляду за хворими.

Але навіть якщо жінки виконують однакову роботу з чоловіками, вони можуть отримувати меншу зарплатню. Як, наприклад, Астрід Зімс-Кнобліх (Astrid Siems-Knoblich), яка на посаді мерки містечка Мюльгайм у федеральній землі Баден-Вюртемберг заробляла менше, ніж її попередник та наступник. Зімс-Кнобліх оскаржила це у суді та виграла позов. 

"Я зробила це не лише заради себе, а й заради всіх жінок, які також страждають від подібної дискримінації, - наводяться слова Зімс-Кнобліх у щорічному звіті антидискримінаційного відомства. - Рівна оплата праці - це, зрештою, одне з основних прав, і ніхто в нашій країні не повинен боятися вимагати дотримання своїх прав".

Атаман: Реформа Загального закону про рівне поводження назріла

"Антидискримінаційна політика важлива як ніколи. Уряд має вжити рішучих заходів проти дискримінації та реформувати Загальний закон про рівне поводження (Allgemeine Gleichbehandlungsgesetz)", - переконана Ферда Атаман. "У Німеччині за порушення правил паркування карають послідовніше, ніж за дискримінацію інших людей", - нагадує вона.

Хоча закон, ухвалений у 2006 році, став важливою віхою у справі захисту від дискримінації, відтоді він жодного разу не переглядався та більше не відповідає сучасним вимогам, каже Атаман. Це пов'язано, наприклад, з тим, що він не поширюється на дискримінацію з боку державних органів - установ та органів влади, судової системи, державних шкіл та поліції.

"Наразі склалася абсурдна ситуація, коли люди краще захищені від дискримінації в супермаркеті, ніж у школі чи офісі", - наголошує Атаман. "Дискримінація - це не лише проблема для тих, хто її відчуває. Дискримінація шкодить економіці, ставить під загрозу демократію та нашу правову державу в цілому", - переконана вона.