Путін продовжує грати з Америкою та Україною в піддавки. Не встигла адміністрація Трампа оголосити про перший успіх своєї посередницької місії - згоду Росії та України на припинення бойових дій у Чорному морі, як із Москви в найкращих традиціях Йосипа Сталіна і В'ячеслава Молотова прилетіло пояснення.
Брехня Путіна стала неприємним сюрпризом для Трампа
Путін згоден на перемир'я тільки за умови, що Захід послабить санкції проти російського експорту сільськогосподарської продукції та добрив, плюс зніме обмеження і знову підключить до міжнародної системи платежів SWIFT низку банків, включно з державним "Россельхозбанком". Там головою правління працює син Миколи Патрушева Дмитро.
Володимир Зеленський уже звинуватив Росію у спотворенні умов чорноморського перемир'я, а також назвав брехнею твердження Кремля, ніби армія РФ припинила бити по енергетичній інфраструктурі України.
Але українці до путінської брехні звикли. Інша справа американці. Для них цей цілком стандартний кремлівський трюк чомусь став неприємним сюрпризом. Трамп опинився у принизливому становищі. Він це розуміє, але визнати не хоче. Він змушений в обтічній формі виправдовуватися: мовляв, Путін, "можливо" затягує переговори, хоча, насправді "хоче миру".
Насправді все було передбачувано і, з моєї особистої точки зору, пояснюється просто. Путін вважає нинішню адміністрацію США слабкою, а частину її співробітників - некомпетентною. Нескінченні запевнення президента Трампа в тому, що він обов'язково приведе Росію і Україну до миру, у Москві вважають ознакою марнославства, на якому кадровий співробітник КДБ Путін грати вміє. Вимога фактично зняти частину санкцій з Росії має ясну мету - перевірити, наскільки далеко нинішня американська адміністрація готова піти заради досягнення миру, і спробувати посіяти розбрат між Сполученими Штатами та їхніми європейськими союзниками. Візьмемо як приклад фінансові санкції. Їх запровадили і американці, і європейці.
Ба більше, SWIFT - міжнародне акціонерне товариство зі штаб-квартирою в Бельгії, і серед акціонерів є як американські, так і європейські банки. Тобто щоб зробити приємне родині Патрушевих, потрібно натиснути на європейців. Якщо вони "зламаються" і підуть назустріч - чудово, Москва у виграші. Не підуть (або американці не будуть тиснути на партнерів) - теж непогано. По-перше, стане зрозумілою реальна позиція Вашингтона, а по-друге, можна буде сказати: "Ми дуже хотіли миру, але його насправді не хоче Захід". А потім чекати, коли емісари Білого дому знову вийдуть на зв'язок із запитанням "Можливо, ми можемо для вас щось інше зробити? Тільки скажіть, що саме".
Читайте також: У Єврокомісії назвали умову послаблення санкцій щодо РФ
Путін готовий продовжити агресію
А якщо не зв'яжуться, то, вважають у Кремлі, теж не станеться нічого страшного. Росія може продовжувати війну, переконаний Путін. Він, схоже, також упевнений: американська адміністрація не буде застосовувати проти його режиму нові санкційні заходи. Або, щонайменше, не запровадить по-справжньому болючих санкцій, навіть у тому разі, якщо Кремль, зрештою, не піде на мир "по-справжньому".
Тут проявляється ще одна особливість психології колективного Кремля. У Москві впевнені: Захід боїться посилювати тиск на РФ через побоювання "непередбачуваних наслідків у разі нестабільності в ядерній державі". А отже, можна продовжувати куражитися, висувати дедалі нові вимоги та обманювати.
Перед президентом Трампом і його адміністрацією рано чи пізно (радше, рано) постане вибір: або почати тиснути на Росію по-справжньому, або махнути рукою на спроби посередництва і, в цьому разі, або продовжувати підтримувати Україну (кращий варіант), або довірити робити це європейцям (гірший варіант).
Чого точно не буде, так це ситуації, за якої тільки Україна буде йти на поступки. Запас доброї волі у Володимира Зеленського, безсумнівно, є. Але у нього є і свої червоні лінії, яких він не переступить.
Читайте також: Чия ядерка? Як оскандалився посланець Трампа Гренелл