"Деприватизація" в Росії: у кого і за що відбирають бізнес

Російська генеральна прокуратура 2024 року вилучила приватну власність майже на 2,4 трильйона рублів (26 мільярдів євро), повідомив на розширеній колегії відомства, що відбулася в середині березня в Москві, його голова Ігор Краснов. Зокрема, зазначив Краснов, торік його підлеглі націоналізували п'ять стратегічних підприємств. Генеральний прокурор пообіцяв президенту РФ Володимиру Путіну, який був присутній у залі, і надалі боротися з "використанням приватних підприємств всупереч державним інтересам".

Таким чином, практика вилучення активів, яку називають то націоналізацією, то деприватизацією, набрала в Росії вражаючого розмаху. Сума, заявлена Ігорем Красновим, відповідає приблизно шістьом відсоткам доходів федерального бюджету, запланованих на 2025 рік. А міністр фінансів Антон Сілуанов, який безпосередньо відповідає за стан російського бюджету, заявив 18 березня, що на країну чекає "велика приватизація". За його словами, йдеться, зокрема, про активи, що їх одержує держава за рішеннями судів - тими самими рішеннями, які ініціює генпрокуратура.

Масштаб деприватизації в Росії

Згідно з дослідженням видання The Moscow Times, 2024 року зусиллями генеральної прокуратури було деприватизовано 67 компаній, деякими з яких володіли одні й ті самі люди. Стільки випадків вдалося знайти у відкритих джерелах, але насправді їх могло бути більше. Активи цих компаній, згідно з їхньою бухгалтерською звітністю, у сукупності коштують понад 500 мільярдів рублів, а загальна річна виручка перевищує 800 мільярдів. Число справ у 2023 році також вимірювалося кількома десятками.

Нинішній процес перерозподілу власності у російських ЗМІ нерідко називають націоналізацією. В юридичному сенсі це не цілком коректно, зазначає керуючий партнер адвокатського бюро "Павло Хлюстов і партнери" Павло Хлюстов. Щоб провести націоналізацію, держава має ухвалити спеціальний закон, визначити підстави та порядок вилучення майна, передбачити механізм компенсації. Нічого подібного зараз не відбувається.

"Генеральна прокуратура, яка є локомотивом "націоналізації", використовує інші юридичні механізми, що дають змогу вилучати активи у приватних осіб, - пояснює юрист. - Арсенал наглядового відомства вирізняється різноманітністю - від оскарження угод приватизації до вилучення майна в рахунок податкової заборгованості".

Вилучення майна в "іноземних інвесторів"

Ще одна популярна підстава, яку стали використовувати останнім часом, полягає в тому, що підприємство, яке вилучають, оголошують "стратегічно значущим", а його власників - "іноземними інвесторами". З 2023 року такими, згідно з російським законодавством, вважаються не тільки іноземці, а й росіяни, які мають друге громадянство або навіть просто посвідку на проживання в іншій країні.

Часто в одному позові набирають відразу кілька підстав: і порушення під час приватизації, і корупція, і статус іноземного інвестора.

"Відбувається переділ ринку в багатьох сферах - тобто якщо є хоч найменший натяк на те, що у компанії немає політичного "даху", або якщо власників якось можна пов'язати із Заходом", - каже в інтерв'ю The Moscow Times політолог Ілля Гращенков.

Під каток потрапляють різні сфери бізнесу

Справді, вилучаються підприємства з найрізноманітніших галузей: оборонно-промисловий комплекс і його підрядники (таких справ було більше на початку процесу), логістика, складська нерухомість, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля. Серед тих, хто позбувся власності, не так багато бізнесменів, які відкрито демонстрували нелояльність державі. Один із яскравих прикладів - вилучення автодилера "Рольф" у його засновника Сергія Петрова, який давно живе за кордоном і відомий своїми зв'язками з опозицією.

Але частіше таких ознак немає. Наприклад, нещодавно "іноземним інвестором" оголосили колишнього багаторічного главу державного концерну "Роснефть" Сергія Богданчикова. У результаті він і його партнер Марк Гарбер позбулися часток у двох нафтогазових проєктах.

Але й ті, хто згодом повернувся в країну і навіть перереєстрував активи з іноземних юросіб на російські, потрапляють під каток. Найгучніший такий кейс - націоналізація московського аеропорту "Домодєдово", що відбувається просто зараз. Прокуратура стверджує, що його власник Дмитро Каменщик лише створив "неправдиву видимість відсутності іноземного контролю", коли змінив прописку бізнесу з кіпрської на російську, проте продовжив "слідувати агресивній політиці західних держав щодо нанесення стратегічної поразки Російській Федерації через заподіяння шкоди її економіці".

Як бізнес реагує на ризик вилучення активів у Росії

Обмежити націоналізацію якимись рамками намагається Російський союз промисловців і підприємців (РСПП), який підготував спеціальний законопроєкт. Він стосується тільки однієї категорії справ - пов'язаних із приватизацією. Автори законопроєкту пропонують відраховувати строки давності у таких справах з моменту внесення нових власників до реєстраційних документів або з моменту підписання угоди про їхню зміну. Це важливе нововведення, оскільки досі прокурори часто відраховували строки позовної давності від моменту виявлення порушень, що давало їм змогу оскаржувати угоди, укладені навіть на початку 1990-их.

"Утім, навіть у разі ухвалення спеціального закону ризики перегляду угод приватизації зберігаються, - попереджає партнер практики вирішення спорів компанії "Алруд" Магомед Гасанов. - Досить знайти у справі ознаки корупції - і строки давності знову будуть незастосовні".

Був би комерсант - а стаття знайдеться. Якщо реалізовуватиметься цей сценарій, власникам російських компаній залишиться дотримуватися рекомендації Володимира Потаніна, глави "Норнікеля" і одного з найбагатших людей Росії, яку він сформулював на недавньому з'їзді РСПП: "Не метушитися під клієнтом, а слідувати ... за політичною лінією, яку наш уряд і президент проводять", тобто бути готовими до всього.