Чому в суспільстві зростає самотність і що з цим робити

Самотність може спіткати кожного, незалежно від віку чи статусу. Ця проблема існувала завжди, але увагу їй стали приділяти лише після пандемії COVID-19, коли вона стала особливо гострою. Тепер, коли ми знаємо завдяки дослідженню ВООЗ, що самотність спіткає пересічно кожного шостого жителя планети, як ми можемо цьому зарадити? А робити таки щось треба, самотність - застерігають лікарі - призводить до численних проблем зі здоров'ям, таких як поганий сон, депресія, підвищений тиск.

Більше того: проблеми зі здоров'ям - не єдині негативні наслідки. Соціологиня Клаудія Ной (Claudia Neu) з університету Геттінгена, наприклад, дослідила взаємозв'язок між самотністю і формуванням антидемократичних життєвих позицій. "Причинно-наслідкового зв'язку немає. Це не означає, що людина, яка самотня, з певною імовірністю радикалізується. І не всі радикали є самотніми. Однак статистичний зв'язок між цими явищами ми все ж побачили", - зазначила  дослідниця у розмові з DW.

Як нам знову налагодити контакт?

Люди - істоти соціальні. Тим більш болючою є неможливість задовольнити потребу у відчутті спільноти. Водночас, чимало місць, в яких традиційно формувалося це відчуття, просто зникли або втратили актуальність через те, що люди перейшли працювати з офісів на віддалену працю, більше часу проводять у соцмережах, ніж за спілкуванням "наживо" і більше купують в інтернет-магазинах, ніж у крамницях чи на базарах. Змінити ці тенденції вже не вийде, каже Клаудія Ной. Однак, за її словами, ми все одно маємо дати відповідь, за якою моделлю суспільства ми хочемо жити. "Як забезпечити відчуття спільноти, якщо ми більше не зустрічаємося у публічному просторі?", - риторично запитує соціологиня.

Люди часто недооцінюють позитивний вплив, який має навіть "геть коротка повсякденна взаємодія", зауважує Інга Ґертманн (Inga Gertmann) з організації "Більше спільного" ("More in Common"), яка поставила собі за мету сприяти розвитку відчуття спільноти між людьми. "Ми сьогодні як ніколи міцно прив'язані до сім'ї і друзів. І ми відчуваємо міцніший зв'язок з однодумцями, наприклад, у цифровому просторі, де люди мають можливість зустрічатися, не перебуваючи поряд фізично, але маючи близькі погляди. Водночас дедалі відчутніше бракує повсякденних зустрічей, невимушеного, побіжного спілкування з людьми, які можуть бути дещо іншими, ніж ми самі", - каже Ґертманн.

На думку соціологів, у нових умовах важливо створювати місця невимушеного спілкування, хоч би навіть і побіжних контактів між людьми. "Коли немає приводів для побіжних повсякденних контактів між людьми, це може сприяти самотності. Якщо у мене немає нагоди невимушено зустрічатися з іншими людьми наживо, то це підвищує імовірність того, що я буду самотньою", - зазначає Клаудія Ной.

"Ми маємо навчитися терпимості один до одного"

Якщо повсякденних зустрічей немає, то наслідки цього відчуває ціле суспільство: соціальні групи і прошарки не виходять за межі власної "бульбашки", що лише поглиблює суспільний розкол. "Шлюби стають більш гомогенними, райони у містах стають більш гомогенними, так само як і класи", - додає Ной. За її словами, люди втрачають відчуття соціальної нерівності, адже не бачать, як живуть інші.

Тим важливішими, кажуть дослідники, є місця, в яких мали би нагоду спілкуватися люди, ігноруючи рамки соціальних груп. Наприклад, таким місцем може бути футбольний стадіон. "Там збираються всі. Не всі в одному секторі, але це не страшно, оскільки всі дивляться на те саме поле", - каже Клаудія Ной.

Інга Ґертманн зазначає, що потрібні й повсякденні місця зустрічей між людьми, які можуть мати інші погляди, між якими  можуть виникати "тертя". "Якщо ми забудемо, що таке конфлікт, ми втратимо вміння змінювати кут зору і не будемо в змозі вести суспільний діалог про те, як ми хочемо жити один з одним зараз і у майбутньому", , застерігає засновниця "Більше спільного". Своєю чергою, Клаудія Ной додає: "Ми маємо наново вчитися терпіти одне одного".  

Ми всі і є суспільство

Є фактори, які сприяють самотності, що підтверджує й дослідження ВООЗ: війна, бідність, насильство або удари долі. Тим важливіше не втрачати нагоди для контакту з іншими там, де випадає така можливість, каже Клаудія Ной. Нехай це буде що завгодно, "хоч би й навіть просто поїхати в інший район міста, сісти у кав'ярні чи піти у забігайлівку замовити шаурму", додає дослідниця. "Ми всі і є суспільство", - наголошує вона, зауважуючи, що від нас і залежить, чи ми будемо менш самотні.