Чому людству не вдається скоротити виробництво пластику
8 серпня 2025 р.
Щорічний обсяг виробництва пластику значно перевищує світові можливості для його переробки та утилізації. І хоча деякі товари є життєво необхідними, в багатьох випадках ідеться про одноразові вироби, які не тільки призводять до прямого забруднення, але й впливають на клімат і довкілля. Близько 99 відсотків пластику виробляється з викопного палива, а це лише підживлює нафтову та газову промисловість у той час, коли світ поступово намагається перейти на відновлювані джерела енергії. Водночас саме ця промисловість спричиняє викиди СО2, що ведуть до нагрівання планети.
Зокрема, і процес переробки сировини у пластикові вироби, як-от текстиль, пакувальні та будівельні матеріали, сам по собі призводить до викидів мільярдів тонн парникових газів. У 2019 році на цю галузь припало понад п'ять відсотків викидів у світі.
Незважаючи на це, виробництво нового пластику (без використання вторсировини) швидко зростало протягом останніх двох десятиліть і, за прогнозами, до 2050 року збільшиться удвічі чи навіть утричі, потенційно потроївши відповідні глобальні викиди парникових газів. Це приблизно чверть від тих викидів, які, за словами вчених, світ може собі дозволити, якщо сподівається запобігти некерованому потеплінню. Проте, наголошують експерти, ознак зміни тренду на зростання виробництва пластику практично немає.
Читайте також: Глобальне потепління й засилля пластику: як захистити Світовий океан?
Чи зростає виробництво пластику повсюдно?
Амброджо Мізероккі з Фонду Еллен Макартур, британської благодійної організації, що просуває ідею економіки замкненого циклу, погоджується з прогнозами стрімкого зростання виробництва пластику у світі. "Навіть якщо подивитися на інвестиції, що плануються, на створювані потужності (...) Вони насправді ростуть дуже швидко", - пояснив він.
І це незважаючи на те, що дедалі більше країн обмежують використання одноразових пластикових виробів: щонайменше 140 країн запровадили заборони чи обмеження на ті чи інші їхні види. "Єдине місце, де виробництво трохи скорочується, - це Європейський Союз, - сказав Джоан Марк Саймон, засновник Zero Waste Europe, мережі, що займається скороченням пластикових відходів. - В інших місцях воно зростає".
Однак, додав Саймон, це пов'язано з високою собівартістю виробництва, через що європейські компанії або виробляють продукцію за межами Європи, або імпортують пластик з інших країн. "Ми точно бачимо, що всі основні виробники нарощують потужності: США, Китай, ПАР, Бразилія, Іран, Саудівська Аравія", - сказав він і зазначив, що більше первинного пластику також виробляється в таких країнах, як Малайзія, В'єтнам, Таїланд, Індонезія - найчастіше китайськими компаніями. Китай - найбільший у світі виробник пластику, на частку якого припадає близько третини світового виробництва.
Мікропластик виявляють у головному мозку та печінці
Активісти давно стверджують, що вирішення проблеми надлишку пластику полягає передусім у скороченні його виробництва, але роками основні зусилля були спрямовані передусім на боротьбу з відходами, наприклад, прибирання пляжів та переробку пластику. Однак лише близько дев'яти відсотків пластику в світі переробляється, а багато його видів не можуть бути використані для виробництва нових продуктів. Як наслідок переважна більшість пластику зрештою опиняється на звалищах або спалюється. При цьому значна частина потрапляє у навколишнє середовище у вигляді мікропластику, який виявляють у найвіддаленіших куточках Землі, у повітрі, яким ми дихаємо, і навіть у нашому організмі.
Дослідження, результати якого опубліковані у 2025 році в журналі Nature Medicine, спричинило гучний резонанс у медичному світі. Зокрема, вчені виявили "тенденцію до зростання концентрації мікропластику в головному мозку", а також у печінці. Метью Кемпен з Університету Нью-Мексико, який керував дослідженням, заявив, що загальна маса пластикових частинок, виявлених у мозку, відповідає масі стандартної пластикової ложки. Він також повідомив, що вченим вдалося виділити 10 грамів пластику з донорського людського мозку. Група Кемпена порівняла мозкову тканину 28 людей, які померли в американському штаті Нью-Мексико в 2016 році, з тканинами 24 людей, які померли там же в 2024 році. Дослідники виявили, що кількість мікропластику в тканині померлих у 2024 році була значно вищою.
Камінь спотикання: скорочення викидів
Скорочення викидів стало головним каменем спотикання на переговорах щодо глобальної угоди про боротьбу із забрудненням пластиком у грудні 2024 року в Південній Кореї, яка завершилася безрезультатно. Ймовірно, те саме відбудеться на переговорах у Женеві, які розпочалися 5 серпня. Їхня мета - розробити угоду ООН щодо пластикових відходів.
Юристка програми з охорони довкілля у Центрі міжнародного екологічного права (CIEL) Джулія Карліні каже, що ідея обмеження виробництва пластику, безумовно, відкриває безліч питань, зокрема, чи має це означати припинення введення в експлуатацію нових заводів. Але головне питання на даний момент, за її словами, - це в принципі досягнення консенсусу щодо того, що виробництво треба скорочувати. "Чого насправді не вистачає, то це згоди, що треба це робити", - зазначає вона.
Минулоріч понад 100 держав підтримали обмеження обсягів виробництва пластику, але кілька країн, включаючи Росію, Саудівську Аравію, Іран і Китай, виступили проти цієї ідеї, заявила Крістіна Діксон, керівниця кампанії захисту океану в британській благодійній організації Environmental Investigations Agency. "Ця дуже невелика група країн, які, на мою думку, переважно зав'язані на видобуток і переробку нафти, заявляють: "Ні, це жирна червона лінія!".
За словами Карліні, однією із перешкод на шляху до скорочення виробництва пластику є сильне лобі великих корпорацій на міжнародних переговорах. Згідно з аналізом CIEL, від час переговорів у Кореї минулого року лобісти сировинної та хімічної промисловості мали найбільшу делегацію, яка перевищувала за чисельністю делегації всього ЄС і держав, що входять до нього.
Читайте також: У ЄС забороняють мікропластик. Яких товарів це стосується?
Якими способами можна скоротити виробництво пластику?
Експерти стверджують, що обмеження пропозиції - не єдиний спосіб скоротити виробництво пластику. Важливим є також зниження попиту. Крім того, ситуація може змінитися, якщо більшість країн, що імпортують пластик, "або взагалі не прийматимуть пластикові вироби, або почнуть скорочувати їхні обсяги", пояснює Карліні. Саймон також запропонував ідею договору між країнами, які не є виробниками пластику, особливо країнами Африки та Азії, які потерпають від пластикового забруднення. За його словами, якби ці країни вирішили обмежити використання пластику, це б "суттєво вплинуло на виробництво, оскільки попит буде обмежений".
Мізероккі вважає, що скорочення виробництва пластику можливе і поза рамками домовленостей на рівні ООН. Він звернув увагу на зобов'язання компаній та організацій по всьому світу щодо скорочення використання пластику, якому посприяло заснування понад 1000 організацій. За його словами, таким чином з 2018 року загалом вдалося уникнути виробництва 9,6 мільйона тонн нового пластику. Мізероккі додав, що не лише неурядові організації, а й деякі підприємства закликають до скорочення виробництва пластику. Наприклад, Бізнес-коаліція за глобальний договір про пластик - групп, яка об'єднує підприємства усього ланцюжку постачання пластмас.
Хоча були внесені конкретні пропозиції - наприклад, Руанда та Перу пропонують скоротити світове виробництво пластику на 40 відсотків до 2040 року - Мізероккі вказує, що визначити, яку конкретну цифру поставити за мету, складно, частково через відсутність даних про загальне виробництво пластику. Зрештою, скорочення виробництва має відбуватися разом зі змінами в бізнес-моделях та дизайні продукції, щоб уникнути простої заміни пластику величезним збільшенням виробництва інших матеріалів. "Нам потрібно змінити спосіб використання продуктів", - наголосив представник Фонду Еллен Макартур.