Чому Іран не відмовляється від своєї ядерної програми?

На початку липня президент Ірану Масуд Пезешкіан підписав закон про припинення співпраці з Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ). Раніше цей закон ухвалив іранський парламент і схвалила Рада вартових конституції - спецорган, схожий за функціями на конституційний суд.

"Поки безпеку наших ядерних об'єктів не буде гарантовано, Організація з атомної енергії Ірану (ОАЕІ) призупиняє співпрацю з МАГАТЕ", - заявив іще наприкінці червня спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф в ефірі державного іранського телебачення.

МАГАТЕ хоче знати, в якому стані перебувають три ядерні об'єкти Ірану

Поки що незрозуміло, що це рішення означає для інспекторів МАГАТЕ, які все ще перебувають у країні. За даними AFP, МАГАТЕ чекає на офіційну заяву від Тегерана, щоб зрозуміти, що конкретно означає припинення співпраці. МАГАТЕ також хоче знати, в якому стані перебувають три важливих ядерних об'єкти - у Фордо, Ісфахані та Натанзі, по яких Ізраїль і США завдали бомбових ударів.

Читайте також: Фордо - що приховує найсекретніший ядерний об'єкт Ірану?

"Той факт, що було атаковано іранські об'єкти, які перебувають під наглядом МАГАТЕ, хоча не було жодних доказів того, що їх використовували для створення ядерної зброї, викликає в Ірані дебати і щодо того, чи зберігає Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) якусь цінність для Тегерана з погляду безпеки", - заявила в інтерв'ю DW Келсі Девенпорт, директорка з політики нерозповсюдження в американській Асоціації контролю над озброєннями (ACA). Експертка з ядерних і ракетних програм Ірану та Північної Кореї Девенпорт очолює проєкт АСА з оцінки ефективності багатосторонніх добровільних ініціатив з нерозповсюдження.

МАГАТЕ застерігало від ізраїльських і американських атак на іранські ядерні об'єкти. Іран - єдина неядерна країна, що збагачує уран майже до рівня, необхідного для створення ядерної зброї, і накопичила збагачений уран в обсязі, достатньому для створення кількох атомних бомб. Водночас МАГАТЕ наголошувало: в нього немає конкретних доказів того, що Тегеран дійсно створює ядерну зброю.

Довга історія ядерної програми Ірану

Ядерна програма Ірану має довгу і складну історію, яка розпочалася в 1950-х роках ще за шаха. У рамках своїх планів з модернізації країни Мохаммед Реза Пехлеві приєднався до американської програми "Атом для миру", запропонованої президентом США Дуайтом Ейзенхауером 1953 року і спрямованої на мирне використання ядерних технологій, насамперед у країнах, що розвиваються.

Тегеран також отримав підтримку на дослідження і розвиток технологій у цій сфері. Ця допомога заклала основу ядерної програми країни, яка стала членом МАГАТЕ вже через рік після його створення в липні 1957 року.

На той час ядерна програма для Ірану була високотехнологічним і престижним проєктом, який мав забезпечити для економіки, що зростає, до 23 тисяч мегават атомної енергії. Тегеран також хотів стати незалежним від західних поставок ядерного палива і виробляти його самостійно. У довгостроковій перспективі метою також було скорочення споживання нафти й газу, неодноразово наголошував у різних інтерв'ю тодішній керівник ядерної програми Акбар Етемад.

У 1970 році Іран підписав Договір про нерозповсюдження ядерної зброї. Цей розроблений у 1968 році договір є основою глобального контролю над ядерною зброєю. Документ, серед іншого, дозволяє використовувати атомну енергію в мирних цілях, а МАГАТЕ стежить за його дотриманням.

"Інший аспект полягав у тому, що ДНЯЗ зобов'язував п'ять держав, які випробували ядерну зброю до початку переговорів, - Китай, Францію, Великобританію, Росію та США - прагнути до скорочення і знищення своїх ядерних запасів", - зазначає Келсі Девенпорт. І констатує, що "цього не сталося". Крім п'яти офіційно визнаних ядерних держав, випробування атомної зброї 1974 року провела Індія. Вважається, що атомна бомба є і в Ізраїлю - хоч влада країни цю інформацію не коментує.

Іранські експерти не заперечують того факту, що в надзвичайній ситуації Тегеран також хотів би мати можливість запустити військову ядерну програму. Батько іранських ядерних технологій Акбар Етемад як до, так і після Ісламської революції 1979 року дотримувався думки, що жодна країна не має права диктувати іншій, якою має бути її ядерна політика.

Етемад був одним із небагатьох, якщо не єдиним функціонером під час правління шаха, чиє тіло після смерті у вигнанні в Парижі у квітні 2025 року доправили до Ірану і поховали в рідному місті. На церемонії державного похорону були присутні представники ОАЕІ.

Читайте також: Наскільки масштабним насправді є знищення ядерної програми Ірану?

Що сталося з програмою після Ісламської революції

Після Ісламської революції в Ірані спочатку панував хаос. США припинили постачання ядерного палива для дослідницького реактора в Тегерані. Восени 1980 року Ірак напав на Іран, щоб захопити нафтові райони на півдні держави. Восьмирічна війна зруйнувала значну частину іранської інфраструктури. Західні компанії, зокрема німецькі, припинили участь у ядерній програмі Тегерана.

На початку 1980-х років з'явилися чутки, що Ірак планує створити атомну бомбу. Ізраїль, який вважав, що від режиму Саддама Хусейна в Іраку виходить навіть більша загроза, ніж від мулл у Тегерані, і на той час ще співпрацював з Іраном. А тому ізраїльська армія 1981 року розбомбила іракський ядерний реактор "Осірак", відкинувши ядерну програму Багдада на кілька років назад. При цьому ізраїльтяни для авіаудару використовували інформацію, отриману від іранських спецслужб.

Тим часом перегони за володіння атомною бомбою тривали на східному кордоні Ірану - випробування ядерної зброї у травні 1998 року провів Пакистан. Після ірано-іракської війни Тегеран почав імпортувати технології та обладнання з Пакистану, Китаю та Росії, щоб збагачувати уран і самостійно освоювати цикл створення та використання ядерного палива. Країна хотіла диверсифікувати джерела енергії, а її влада - довести, що Іран здатен розвивати високі технології. Таким чином ядерна програма стала символом національної могутності.

У 2003 році супутникові знімки та звіти МАГАТЕ надали докази існування таємної військової ядерної програми Тегерана. Тодішній міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер (Joschka Fischer) переконав своїх колег із Великобританії та Франції вступити в переговори з іранцями. У своїй "Стратегії європейської безпеки" 2003 року ЄС визначив поширення зброї масового знищення як найбільшу загрозу. Ініціатива спрямовувалася на посилення контролю над іранською ядерною програмою з боку МАГАТЕ.

Після 12 років переговорів, які, здавалося, ніколи не закінчаться, нарешті було досягнуто Угоди щодо іранської ядерної програми (JCPOA), підписаної Іраном, п'ятьма постійними членами Радбезу ООН і Німеччиною. У 2018 році США за першого президентства Дональда Трампа вийшли з JCPOA, щоб домогтися "кращої угоди". У відповідь Тегеран поступово скорочував свої зобов'язання в рамках угоди і 2019 року знову почав збагачувати уран із подвоєною швидкістю.

Сьогодні Іран, як стверджується, має у своєму розпорядженні близько 400 кілограмів високозбагаченого урану і велику кількість сучасних центрифуг, що використовуються для цього процесу.

Ядерні технології для стратегічного захисту?

"Іранці, як і раніше, мають значний потенціал для відновлення своєї ядерної програми і створення ядерної зброї, якщо цього захочуть. Багато об'єктів не було пошкоджено", - зазначив після ізраїльських і американських атак на три ключові ядерні об'єкти в Ірані Джеффрі Льюїс, експерт з нерозповсюдження і контролю над озброєннями з Інституту міжнародних досліджень Міддлбері в Монтереї.

Ферейдун Аббасі, колишній очільник ОАЕІ, який загинув під час авіаударів Ізраїлю під час 12-денної ізраїльсько-іранської війни, ще до її початку дав зрозуміти, що Іран має бути здатний - за наявності політичної волі - у короткі терміни вийти на рівень створення ядерної зброї.

І саме зараз Тегеран не піде на жодні компроміси, упевнений експерт з питань Ірану Мехрдад Фарахманд: "Іран розглядає відступ в умовах війни як слабкість". І це сприйняття, можливо, є найбільшою перешкодою для активізації дипломатії в найближчому майбутньому, застерігають аналітики.

Приклад Лівії за Муаммара Каддафі наклав сильний відбиток на іранську позицію, вважає Келсі Девенпорт з ACA. "У 2000-их роках Каддафі добровільно відмовився від своєї ядерної програми і пішов на зближення із Заходом у надії на економічні переваги й політичну стабільність. Але 2011 року його режим було повалено внаслідок втручання НАТО, - нагадала Девенпорт. - Північна Корея, навпаки, вийшла з ДНЯЗ, послідовно розвивала свою ядерну програму - і її правителі досі перебувають при владі".

Читайте також: Північна Корея уважно вивчає наслідки ударів США по Ірану - експерти