Чи віддалила війна в Україні ексреспубліки СРСР від Росії?

У серпні цього року рукостискання президента Азербайджану Ільхама Алієва та прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна стало символом наміру вже невдовзі укласти мирний договір, що має покласти край багаторічному конфлікту. Адже протягом багатьох років між цими двома сусідніми країнами точилася запекла боротьбу за контроль над Нагірним Карабахом, населеним переважно етнічними вірменами.

Та війна закінчилася у 2023 році військовою перемогою Азербайджану та масовою втечею більш ніж 100 тисяч вірмен з регіону. Однак нещодавньому рукостисканню двох лідерів посприяла третя сторона - президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп. Саме США виступили посередником на фінальному етапі врегулювання ключового питання. Трамп пообіцяв, що американські компанії забезпечуватимуть функціонування інфраструктури та безпеку нового сполучного коридору між Азербайджаном  та його ексклавом Нахічевань, що відокремлений територією Вірменії від решти азербайджанської території. США протягом 99 років матимуть виключні права на користування цим коридором.

Чи принизило Росію посередництво США в конфлікті між Єреваном і Баку?

Участь США у врегулюванні суперечки між Азербайджаном та Вірменією, ймовірно, стала найпомітнішим доказом ослаблення впливу Росії на просторах колишнього Радянського Союзу за останній час. І така втрата впливу й авторитету Москви не обмежується самим лише Азербайджаном. Офіційно Москва привітала угоду. "Зустріч кавказьких республік у Вашингтоні за посередництва американської сторони слід оцінювати позитивно. Ми сподіваємося, що це крок до миру", - заявила речниця російського МЗС Марія Захарова.

Проте менш офіційні джерела подають іншу картину про справжні настрої, що панують у Москві. Так, російський ідеолог-націоналіст Олександр Дугін написав у Telegram-каналі: "Це жахливе приниження для Росії. (…) Це - повна поразка, повний провал нашої політики на Південному Кавказі".

Тим часом для позафракційного депутата азербайджанського парламенту Фаріза Ісмаїлзаде тісна співпраця зі США є логічним кроком. "Наша мета - бути незалежними, - сказав він у розмові з DW. - Ми не хочемо віддалятися від Росії, щоб стати маріонеткою Заходу. Ми укладаємо нові союзи з країнами Центральної Азії та Туреччиною, щоб забезпечити собі безпеку".

Азербайджан уклав угоду про співпрацю з Туреччиною ще 2010 року. Цьогоріч обидві країни також підписали ще одну безпекову угоду.

Напруга у відносинах між Росією та Азербайджаном

У відносинах між Росією та Азербайджаном ось уже кілька місяців панує напруга. Приводом став збитий наприкінці грудня 2024 року азербайджанський пасажирський літак, в який поцілила російська ракета, випущена комплексом ППО під час заходу літака на посадку в столиці Чечні - місті Грозному. Тоді загинуло 38 людей.

Після деяких вагань російський президент Володимир Путін зрештою зв’язався з президентом Алієвим, але лише для того, щоб попросити вибачення за те, що збиття авіалайнера сталося в російському повітряному просторі. "Росія не виявила до нас належної поваги", - зазначив незалежний азербайджанський політолог Наріман Алієв у розмові з DW.

За словами Русіфа Гусейнова, засновника аналітичного центру Topchubashov Center у Баку, після того випадку похитнулася важлива основа двосторонніх відносин між Москвою і Баку. "Досі глави двох країн завжди спілкувалися напряму, щоб вирішувати конфлікти, - пояснив Гусейнов у розмові з DW. - Азербайджан міг тримати однакову дистанцію від Росії та інших держав, оскільки ми економічно сильні завдяки нашим запасам нафти, а також маємо гарантії безпеки з боку Туреччини".

Читайте також: Алієв: Баку готує міжнародний позов проти РФ щодо катастрофи літака AZAL

Проте останнім часом почастішали інциденти, що свідчать про кризу в відносинах між Москвою і Баку, приміром, російська поліція заарештувала азербайджанців за звинуваченням у тероризмі, а азербайджанські сили безпеки у відповідь затримали, за їхніми словами, російських наркоторговців. Крім того, нещодавно ЗМІ повідомляли, що Росія атакувала енергетичні об'єкти азербайджанської енергокомпанії SOCAR в Україні.

У відповідь на це азербайджанський уряд погрожував скасувати свою заборону на постачання зброї в Україну, якщо Росія продовжить такі удари, заявив парламентарій Ісмаїлзаде. "Поки що наша країна надала (Україні. - Ред.) лише понад 30 мільйонів доларів гуманітарної допомоги та дизель-генераторів", - пояснив політик.

На тлі війни в Україні колишні радянські республіки емансипуються від Москви

Для таких країн, як Азербайджан, війна в Україні є "нагодою" відволіктися від Росії, вважає Ісмаїлзаде. "Росія зайнята іншими справами. Ми маємо більше простору для зміцнення дипломатичних відносин з іншими країнами, також завдяки нашому успіху в Карабаху", - пояснює він.

Політолог Гусейнов вважає, що Азербайджан зміг домогтися виведення російських військ з Нагірного Карабаху так само завдяки війні в Україні. "Багато хто не вірив у це - існує міф, що якщо російські війська вже десь є, то вони звідти ніколи не підуть. Але, очевидно, для Росії ситуація була надто складною", - припускає він. Власне, згідно з початковими домовленостями, російські війська мали залишатися в Нагірному Карабасі принаймні до 2025 року.

А за словами Дільнози Убайдуллаєвої, викладачки Інституту національної безпеки в Австралійському національному університеті в Канберрі, з початку повномасштабної агресивної війни Росії проти України інші колишні радянські республіки в Азії також змінили свою риторику щодо Москви. Приміром, президент Таджикистану Емомалі Рахмон у жовтні 2022 року публічно зажадав від Путіна більшої поваги до своєї країни. Відео з його заявою вже набрало понад 13 мільйонів переглядів на YouTube.

"Росія вважалася наддержавою, але потім Москва не змогла захопити Україну за кілька днів, як планувала, - сказала Убайдуллаєва. - Країни регіону зважили на це". Крім того, міжнародні санкції ізолюють Москву та підривають авторитет російського уряду.

"Багатовекторна зовнішня політика" замість лояльності до Москви?

Деякі пострадянські країни, як-от Казахстан чи Киргизстан, через західні санкції проти РФ стали транзитними країнами та експортують до Росії західні товари й технології, що опинилися під санкціями. Водночас багато колишніх радянських держав дедалі більше роблять ставку на "багатовекторну зовнішню політику", тобто підтримують контакти з різними країнами, зазначає політологиня.

"Китай відіграє дедалі більшу роль - Росія тепер стала молодшим партнером Китаю, - констатує Убайдуллаєва. - Китай вже не зацікавлений лише в економічних відносинах, він прагне бути гарантом безпеки". Так, 2023 року в китайському Сіані відбувся перший саміт "Китай - Центральна Азія" за участю глав Казахстану, Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану і Туркменістану.

Проте всі ці прагнення до незалежності мають свою межу, вважає політолог Алієв. "Наші країни були колоніями Москви дуже довго. Тож у нас вчувається постколоніальний синдром, - каже він. - Лідери колишніх радянських республік виросли з переконанням, що Росія - це номер один. Вони відчувають зв'язок з Москвою. Це зміниться не раніше, ніж з наступним поколінням, за десять чи двадцять років".

Читайте також: РФ втрачає вплив? Чому погіршилися відносини Москви та Баку