"Чекаємо, щоб стало, як раніше". Як живе окупована Луганщина

"Вони кажуть, що Росія для нас багато чого робить. Але я відчуваю лише одне - що мені не вистачає грошей, щоби жити так, як раніше. Раніше я жила не просто добре, а чудово. А зараз я намагаюся якось вижити", - говорить Оксана (імʼя змінене з міркувань безпеки), мешканка Новоайдару, з якою вдалося поспілкуватись DW. Селище Новойдар розташоване за 60 кілометрів від окупованого з 2014 року Луганська.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році армія РФ окупувала Новоайдар разом із містами Лисичанськ, Сіверськодонецьк і Рубіжне, взявши під контроль майже всю Луганську область. Після окупації населення Новоайдару зменшилось щонайменше на третину, каже Оксана. "Залишилися старші люди. Молоді зовсім немає - вони поїхали або в Україну, або за кордон. Молодь можна побачити хіба що в Луганську", - каже жінка.

За словами Оксани, селище потерпає від обстрілів. Подвірʼя її приватного будинку й господарчі споруди також зазнали руйнувань. Проте окупаційна адміністрація селища не допомагає з відновленням, додає жінка.

Читайте також: На кордоні з Білоруссю. Як українці виїжджають з окупації

Працевлаштування

До повномасштабного вторгнення Оксана продавала продукцію з власного господарства. Зараз вона не має худоби і не може продавати городину - адже для цього треба зареєструвати приватне підприємство за російським законодавством. "Вирощуємо овочі лише для себе. Міняємося з сусідами", - додає Оксана, яка доглядає за батьком похилого віку.

Для гідного життя зарплата має бути щонайменше 40 тисяч рублів (у перерахунку 440 євро), каже жінка. Однак, за її словами, чимало працевлаштованих мешканців селища, до прикладу, поштарі, не отримують і 200 євро. "Вижити на ці гроші без української пенсії або підтримки дітей неможливо", - каже вона.

У місцевих групах в соцмережах публікують вакансії переважно у сфері обслуговування і будівництві. Так, у сусідньому Сіверськодонецьку пропонують роботу для "робітників зі знанням сантехнічних робіт" із зарплатою у 120 тисяч рублів (1320 євро). Високі зарплати пропонує й Алчевський металургійний комбінат. Досить часто у соцмережах зустрічаються пропозиції укласти контракт із російськими збройними силами - із забезпеченням від 216 тисяч рублів (2376 євро).

Пенсії та ціни на продукти

Як чимало мешканців окупованих територій, батько Оксани отримує українську пенсію - для цього він має через VPN заходити на портал пенсійного фонду, заблокованого на окупованих територіях. "Це нас дуже підтримує, - каже жінка. - А вони (окупаційна влада. - Ред.) кажуть: ми вам відключимо VPN, і ви нічого не будете отримувати. Але кому ви зробити добре? Ми лише завдяки цьому виживаємо. Ми ж не все можемо виростити на городі. І не лише їжа потрібна".

За словами Оксани, мінімальна пенсія, яку її батько може отримувати в Новоайдарі, складає орієнтовно 61 євро. "Нам цього вистачить, щоб купити найдешевшої їжі на тиждень", - додає жінка. Крім української пенсії батька, родина живе за рахунок своїх заощаджень.

Водночас, за словами Оксани, ціни на продукти високі, адже у Новоайдарі працює лише два магазини. "Якщо поїхати в той же Луганськ, то, припустимо, десяток яєць можна купити у два з половиною рази дешевше", - каже жінка. Тому раз на два тижні вона їздить на закупи в Луганськ.

Відбудова великих міст

Крім того, Оксана їздить у справах у Сіверськодонецьк і Старобільськ. "Вони стоять повністю розбиті, ніхто нічого не робить, - розповідає жінка. - По телевізору звітують, що там вже практично все зробили. Але там як стояли згорілі п'ятиповерхівки, без вікон, дверей і даху, так вони і стоять". Місцеві мешканці досі чекають на заміну склопакетів, вікон і дверей, каже Оксана, посилаючись на своїх знайомих.

Ситуація із відбудовою великих міст - Сіверськодонецька, Лисичанська і Рубіжного - критична, в інтервʼю DW говорить очільник Луганської обласної державної адміністрації Олексій Харченко. "Наприклад, один із підрядників, який займався показовою відбудовою в Сіверськодонецьку, кинув 13 багатоповерхівок. Тобто ремонти там фактично лише розпочаті, але на папері завершені. В одному з будинків пошкодили електромережу. Водопровідні труби в квартирах вирізали разом зі змішувачами та приборами обліку. Вікна встановили далеко не всюди і зі значним браком", - розповідає він.

Представники окупаційної влади стверджують, що відбудова триває, і публікують відео з ремонтом будинків. "До кінця 2030 року в Сєвєродонецьку повинні відремонтувати весь житловий фонд, що постраждав від бойових дій", - йдеться в повідомленні про візит "голови уряду ЛНР" Єгора Ковальчука, опублікованому в місцевому пропагандистському виданні.

Комунальні послуги

У місцевих групах у соцмережах мешканці окупованої Луганщини активно обговорюють відключення світла й води, а також її якість. "Влітку в Сіверськодонецьку відключення води і світла стали регулярним явищем, при чому одночасно, - каже голова ОДА Харченко. - Вимикають водопостачання нібито через ремонт електрообладнання, а знеструмлюють - начебто для робіт на насосних станціях".

За інформацією Харченка, у другому півріччі цього року зросли тарифи на житлово-комунальні послуги по всій окупованій Луганщині.

"Так, газ став дешевший (після окупації - Ред.), - додає Оксана з Новоайдару. - Але в опалювальний сезон виходить 60 євро на місяць. Це пів зарплати". Жінка не стикається з проблемами з водою, адже на власному подвірʼї має свердловину. "Загалом у Луганській області люди скаржаться. Навіть були випадки отруєння, - додає вона. - А світло у нас регулярно відключають, практично кожен день".

Зв'язок

Коли немає світла, не працює й інтернет, каже Оксана. За її словами, зв'язок мобільного оператора "Лугаком", який обслуговує окуповану Луганщину, низької якості, а мобільний інтернет не дозволяє відкрити навіть месенджери. "Легше сісти на велосипед і поїхати, ніж дзвонити. Так буде швидше", - додає жінка.

За її словами, багато сайтів заблоковані. "Навіть Viber можна відкрити тільки через VPN", - каже жінка.

Про проблеми мешканців окупованої Луганщини обласна адміністрація, переміщена на підконтрольну територію, дізнається переважно із соцмереж, каже Харченко. "Наразі тестується чат-бот у Telegram, який створений насамперед для спілкування з мешканцями окупованих територій", - додає він.

Читайте також: Як і чому діти з окупації вступають до українських університетів

Доступ до медицини

За словами очільника ОДА, одна із нагальних проблем на окупованій Луганщині - це відсутність належної  медичної допомоги. У соцмережах місцеві мешканці скаржаться на нестачу лікарів навіть у містах.

До Новоайдару раз на рік приїздить група лікарів із російських міст - Краснодару, Санкт-Петербургу і Москви, розповідає Оксана. "Вони обслуговують певний регіон протягом місяця. А потім ти продовжуєш лікуватись на місцевому рівні. А як це відбувається - ти приходиш в лікарню, і тобі кажуть, що лікаря нема. І що робити? Ти береш мікро-кредит і йдеш у приватну лікарню", - скаржиться жінка.

Крім того, у лікарнях не приймають пацієнтів без російських паспортів, додає Оксана.

Паспортизація і військовий облік

Із початку цього року мешканці окупованих територій, які не отримали російське громадянство, мають статус іноземців або осіб без громадянства, нагадує очільник ОДА Харченко. "Відповідно, вони позбавлені усіх соціальних виплат та пільг, права на медичну допомогу", - додає він.

Водночас отримання російського громадянства дорівнює постановці на військовий облік. А цього, за словами Оксани з Новоайдара, намагались уникати місцеві чоловіки. Більше того, окупаційна влада нібито обіцяла до 2026 року звільнити від цього мешканців "нових територій".

"Насправді, коли стало зрозуміло, що більшість людей намагаються ухилитись від отримання російського паспорту не в останню чергу через те, щоб не бути мобілізованими, то поступово почали вводити обмеження, - пояснює Харченко. - Окупанти створили такі умови, що люди вимушені отримувати російські паспорти".

Житло

За інформацією Харченка, з початку березня окупаційна влада почала привласнювати житло місцевих мешканців, які евакуювались із Луганщини. "Відповідно до законодавства РФ, квартири і приватні будинки, які раніше були інвентаризовані й визнані "нічийними", судами передаються до муніципальної власності", - пояснює він.

Аби уникнути цього, Оксана із Новоайдара була вимушена отримати російські документи на свій будинок. "Сказали: переоформлюйте документи на РФ. На щастя, вони не забирають українські документи. Вони звідти переписують дані й одразу віддають. А потім як доповнення дають цей російський папірець. Мовляв, ми підтверджуємо, що житло стало російським. Тобто воно залишилось ваше, але стало російським. Це як?", - обурюється жінка.

Читайте також: "Незаконне проникнення на територію РФ". Як окупаційна влада депортує українців

За спостереженнями Харченка, нові правила щодо житла є ще одним способом вплинути на мешканців окупованих територій, які відмовляються від російського громадянства. "На людей, які, по суті, більше нічого не мають, - додає він. - І це головна причина повернення людей на непідконтрольні території".

Водночас, згідно зі ще одним указом президента РФ, до 10 вересня мешканці окупованих територій без російського громадянства будуть вимушені виїхати. Оксана каже, що залишатиметься в Новоайдарі. "Навіщо мені кудись їхати з простягнутою рукою, коли у мене тут є все своє, - каже жінка. - Ми чекаємо, щоб стало, як раніше. Тут більшість людей живе з цією думкою".

"Підтримуєш себе тим, що рано чи пізно це закінчиться, - продовжує Оксана. -  Просто потрібен час. Потрібно знайти сили і терпіння, щоб все це пережити, і щоб за цей час нічого не сталося ні з тобою, ні з твоєю сім'єю".