Яким Європа бачить завершення війни Росії проти України?

Одностороннє оголошення президентом Росії Володимиром Путіним триденного перемир'я у війні проти України з нагоди 80-ї річниці завершення Другої світової війни не викликало оплесків у Брюсселі.

"Росія може зупинити вбивства і бомбардування в будь-який момент. Тому немає жодної необхідності чекати 8 травня", - заявила 29 квітня речниця Єврокомісії Аніта Гіппер.

Критики кажуть, що Кремль, який обґрунтовує свою обіцянку перемир'я "гуманітарними причинами", просто намагається вислужитися перед Вашингтоном після того, як президент США Дональд Трамп висловив своє розчарування продовженням атак Росії на Україну.

Критика Трампа на адресу Москви ознаменувала зміну тональності у порівнянні з минулою жорсткою риторикою президента США на адресу свого українського колеги Володимира Зеленського.

Заява Росії про припинення вогню пролунала після того, як на вихідних у Ватикані відбулася зустріч Зеленського з Трампом, а також з європейськими лідерами.

Державний секретар США Марко Рубіо назвав цей тиждень "критичним". У Вашингтоні заявили, що зараз розмірковують над тим, чи варто взагалі припинити зусилля, спрямовані на встановлення миру в Україні, які - через 100 днів після вступу Дональда Трампа на посаду - все ще не приносять результатів.

Два мирні плани для України

Коли світові лідери готувалися їхати до Риму на похорон Папи Франциска, інформаційне агентство Reuters опублікувало два витоки: план припинення вогню, який нібито запропонували США після переговорів з Москвою та Києвом, і зустрічний план, розроблений європейськими та українськими посадовцями.

Обидва варіанти підтверджують те, наскільки різними є позиції США та Європи стосовно того, якими мають бути умови припинення конфлікту. У той час як американський документ, як повідомляється, передбачає повне визнання Вашингтоном Криму російським і "де-факто" визнання за Росією захоплених нею територій інших українських регіонів, в європейському тексті просто йдеться про те, що "територіальні питання" повинні бути "вирішені після повного і безумовного припинення вогню".

Європейсько-український план також вимагає, щоб не було жодних обмежень для української армії (на тлі вимог Кремля "демілітаризувати" Україну. - Ред.), і вимагає сильних гарантій безпеки Києва за підтримки США, подібних до п'ятої статті Північноатлантичного договору, згідно з якою напад на одного члена цього оборонного альянсу є нападом й на решту членів.

Тим часом, в американському документі, який цитує Reuters, йдеться про те, що Україна "не прагнутиме до вступу в НАТО", й натомість отримає "надійну гарантію безпеки". Також планом передбачається, що США знімуть санкції з Росії, в той час як в європейському тексті йдеться про те, що американські санкції мають бути послаблені лише "поступово, після досягнення стійкого миру".

"Червоні лінії" та запевнення

"Що мене вразило в останні дні, так це те, що європейці починають досить чітко формулювати, чого вони хочуть", - сказала в інтерв'ю DW Камілла Гранд, колишня чиновниця НАТО, а нині аналітикиня Європейської ради з міжнародних відносин.

Гранд нагадала, як європейці з моменту вступу Трампа на посаду президента протягом тижнів вели дуже активну дипломатичну роботу: відбувалися переговори в Парижі, Лондоні, Брюсселі та Римі, в яких брали участь як керівництво країн, так і військові. Вони працювали над тим, яким чином європейські держави на чолі з Францією та Великобританією могли б контролювати дотримання можливої мирної угоди в Україні, зокрема, й за допомогою наземного розгортання європейських сил.

"Вони серйозно розмовляють і намагаються вирішити проблеми одне одного: Чого вам бракує? Чи готові ви до наземного розгортання сил? Якщо ні, то чи можете ви надати літаки? Й чи готові ви це зробити, якщо сили буде розгорнуто в Польщі?" - змальовує Камілла Гранд перебіг переговорів європейців.

"Ми пройшли довгий шлях від того, що здавалося повністю відірваним від реальності, до набагато ближчого розуміння того, що саме ми готові робити і як ми хочемо це робити", - зазначає експертка.

Між європейськими і американськими офіційними особами, однак, залишаються розбіжності у поглядах на те, чи надасть Вашингтон "підтримку" для захисту європейських миротворців від потенційних російських атак, і якщо так, то в який спосіб.

Європа хоче, щоб США та Україна продовжили діалог

Альмут Мьоллер (Almut Möller), провідна аналітикиня "Центру європейської політики", вважає, що зусилля Європи не залишилися непоміченими. "Дії, які говорять про те, що ми готові зробити крок вперед, що ми тут для того, щоб брати участь у європейській безпеці у дуже значущий спосіб, є найсильнішим можливим сигналом для Сполучених Штатів, що Європа зрозуміла заклик з-за Атлантики", - сказала вона в інтерв'ю DW. "Але чи гарантує це місце за столом переговорів? Ні", - додала вона.

В умовах, коли США погрожують повністю покинути стіл переговорів, пріоритетом для Європи може стати утримання Вашингтону в цьому процесі й готовність прислухатися до Києва.

"Ми завжди сильніші разом. Ми завжди сильніші з нашими союзниками", - заявила представниця Єврокомісії Аніта Гіппер, відповідаючи на запитання DW щодо того, яким є послання ЄС до Білого дому. "Нашим пріоритетом має бути постійна підтримка України, тому що це надсилає правильний сигнал усім потенційним агресорам, а не лише Росії", - додала Гіппер, натякаючи на давнє бажання США зменшити військову підтримку Європи і розвернутися в бік Китаю та Індо-Тихоокеанського регіону.

"План Б" - без США?

Але у випадку, якщо США вийдуть з переговорів, важко уявити собі чіткий "план Б" для європейських країн, які регулярно обіцяють бути з Україною "стільки, скільки буде потрібно", не уточнюючи, яким саме чином це могло б виглядати.

Фінансово ЄС міг би продовжувати надавати політичну та військову підтримку Україні. За словами Гіппер, цього року Євросоюз виділив Києву допомогу на суму близько 23 мільярдів євро.

Але оскільки українські та європейські військові все ще значною мірою залежать від логістики, супутникового зв'язку та розвідувальних можливостей США, багато хто в Європі розцінює повну відсутність підтримки з боку США як найгірший сценарій.

Камілла Гранд вважає, що відмова США від спроб домогтися швидкого укладання угоди була б кращою, ніж відкрита ворожість США до Києва, уособленням якої стала лютнева сварка в Овальному кабінеті між Трампом і Зеленським.

"У порівнянні з цією ситуацією, присутність (у переговорному процесі. - Ред.) США, які є менш зацікавленими і менш залученими, може бути не такою вже й великою драмою", - сказала Гранд. Вона додала, що європейці повинні спробувати "скористатися поточним моментом" і знайти "краще рішення" після того, як Трамп змінив свою риторику щодо Путіна, припустивши, що той насправді не зацікавлений у завершенні війни і просто "водить його за ніс".