Як змінився протестний рух у Грузії за два місяці

Протести в Грузії тривають уже понад два місяці. Щовечора проспект Руставелі в центрі Тбілісі перекривають тисячі учасників антиурядових акцій. Люди продовжують вимагати відставки уряду "Грузинської мрії", а також повернення країни на шлях євроінтеграції. Незважаючи на затримання і побиття з боку силовиків, люди продовжують брати участь у маршах і протестах. При цьому акції в Грузії стали унікальними, а частина громадянського суспільства вважає їх уже частиною грузинської культури.

Як грузини організовують протести?

Акції протесту продовжують збирати велику кількість людей, незважаючи на арешти і тиск з боку влади. Вимоги учасників залишаються незмінними: відставка уряду правлячої партії "Грузинська мрія", нові парламентські вибори, відновлення процесу інтеграції Грузії до Євросоюзу, звільнення всіх заарештованих протестувальників і активістів. Ці вимоги змушують виходити на вулиці людей різного віку, статі та соціальних статусів - від пенсіонерів до студентів, від діячів культури до футбольних фанатів.

Читайте також: ЄС засудив жорсткі дії влади проти демонстрантів у Грузії

Одна з головних відмінностей нинішніх протестів у Грузії - відсутність явного лідера. Основна маса протестувальників збирається стихійно, а свої дії вони обговорюють і узгоджують у соцмережах. Найбільший такий майданчик - Facebook-група Daitove. Тут першими з'являються анонси великих акцій і маніфестацій. Грузинська поліція вже двічі проводила обшуки в будинках засновників сторінки активістів Іллі Глонті та Христини Ботковелі. Зараз група налічує понад 250 тисяч учасників.

Величезну роль в організації протестів відіграють студенти, значна кількість яких у Грузії і раніше дуже активно висловлювала громадянську позицію. Вони організовують марші, беруть активну участь в акціях і влаштовують страйки. У січні учні восьми університетів Грузії оголосили страйк і стали ночувати у своїх вишах. Ректор Грузинського національного університету в Тбілісі наказав охороні не пускати страйкарів-студентів після їхнього повернення з чергової акції біля парламенту. Частина молодих людей продовжила протестувати на вулиці, ночуючи просто неба.

Читайте також: ЄС призупиняє безвіз для грузинських посадовців і дипломатів

Свої окремі марші проводять представники різних соціальних та етнічних груп: вчителі, лікарі, актори, альпіністи, музиканти, національні меншини і навіть жителі окремих районів столиці. Як правило, їхні ходи зрештою приєднуються до основного протесту перед парламентом.

Опозиція на других ролях

Ще одна унікальна риса грузинських протестів полягає в тому, що опозиційні партії виступають у них як актори другого плану, поступившись головною роллю представникам громадянського суспільства. Політичні партії, що стоять в опозиції до "Грузинської мрії", не організовують протести, а радше приєднуються до них. Їхні керівники і пересічні члени беруть участь в акціях, нерідко стають жертвами затримань і побиття нарівні з іншими протестувальниками. Так співголову коаліції "За зміни" Ніку Меліа затримали, і він зазнав фізичного насильства з боку поліцейських під час останньої великої акції 2 лютого, коли учасники намагалися перекрити один із виїздів із Тбілісі. Голова партії "Дроа" Елене Хоштарія наклеїла на поліцейського стікер із закликом до страйку, за що її затримали.

Загалом більшість протестувальників підтримує опозицію як силу, яка протистоїть правлячій партії. Однак лідери опозиції викликають у мітингувальників змішані почуття. "Знову в них жодного плану. Не кажуть, що будемо робити далі. Я не розумію, навіщо він вийшов на трибуну", - сказав у розмові з DW грузинський журналіст після того, як лідер однієї з опозиційних партій завершив свою промову на акції протесту. Ще один протестувальник і член опозиційної партії "Єдиний національний рух" у розмові з кореспондентом DW звинувачував лідерів політичних об'єднань у пасивності і відсутності енергійних дій.

Найпопулярнішою фігурою протестів була експрезидентка країни Саломе Зурабішвілі. Її виступи на мітингах завжди збирали величезну кількість людей. "Ми вистояли. Ви - переможці, ви - сильні, за вами майбутнє. Те, що робите ви, те, що відбувається на наших очах, - справжнє диво" - сказала вона під час одного зі своїх останніх звернень до протестувальників. Ще на своїй посаді вона була безкомпромісною противницею "Грузинської мрії", а частина громадянського суспільства вважає саме її заслугою те, що 2023 року країна отримала статус країни-кандидатки на вступ до ЄС. У грудні вона заявляла, що відмовиться залишати свою посаду і продовжить вважати себе президентом після закінчення терміну повноважень того ж місяця. Своє рішення вона пояснювала тим, що вважає нелегітимним новий склад парламенту, де більшість - у правлячої партії. Проте вона покинула президентський палац і зосередилася на поїздках регіонами та зустрічах зі своїми прихильниками.

Солідарність та інші традиції грузинських протестів

У грудні протести тривали до самого ранку і часто супроводжувалися розгонами з боку поліції. Це був час, коли солідарність і взаємодопомога протестувальників досягли нових вершин. Люди допомагали тим, хто впав, дехто відбивав затриманих, інші - намагалися захистити тих, кого б'ють поліцейські або кого збив з ніг водомет. Серед протестувальників також було багато волонтерів, які носили з собою пляшки з фізіологічним розчином, щоб допомагати тим, хто потрапив під сльозогінний газ.

Ті, хто обзавівся протигазом, хапав гранати з газом і занурював їх у заздалегідь підготовлені ємності з водою. Деякі протестувальники зупиняли і проганяли вандалів, які намагалися скористатися протестами, щоб громити вітрини магазинів і кафе. У чатах учасників акції закликали дистанціюватися від тих, хто намагається спровокувати сутички з поліцією, і наголошували на мирному характері протестів.

Люди привозили протестувальникам теплий одяг, їжу та напої. Хтось просто на проспекті готував супи або смажив шашлики. Власники кафе і ресторанів запрошували протестувальників заходити погрітися, роздавали безкоштовний чай і маски. Деякі магазини оголошували значні знижки на предмети захисту або взагалі віддавали їх безкоштовно.

Фінансову підтримку протестувальникам надає навіть великий бізнес, на кшталт банку TBC, чий власник відкрито виступає проти влади. Ці гроші витрачають на закупівлю захисних масок і шоломів, а також на виплату застав для затриманих і на іншу допомогу їм. Є також адвокати-правозахисники, які активно допомагають заарештованим на судах і стежать за тим, щоб їхні права не порушувалися.

Ще однією рисою протестів стали оригінальні акції. Наприклад, під час інавгурації нового президента Грузії, обраного урядом "Грузинської мрії", ексфутболіста Міхеіла Кавелашвілі, учасники протесту вирішили наголосити, що крім футболу у нього, на їхню думку, не було інших заслуг. На площі перед будівлею парламенту люди демонстративно грали у футбол, закликаючи вийти до них Кавелашвілі, і показували червоні картки.

Незважаючи на те, що грузинська влада робить законодавство жорсткішим, багато учасників антиурядових акцій мають намір і далі протестувати, вірячи, що вони зможуть домогтися своїх цілей і повернути Грузію на шлях євроінтеграції.