Як вплинуть на ціни на нафту і газ удари по Ірану?

Ескалація конфлікту між Ізраїлем та Іраном викликає занепокоєння на світових енергетичних ринках. 14 червня ізраїльські удари були націлені на енергетичну інфраструктуру Ісламської республіки, включно з нафтосховищами, нафтопереробними заводами та електростанціями, а також родовищами нафти і газу.

Серед атакованих об'єктів був, зокрема, "Південний Парс" - частина найбільшого у світі нафтогазового родовища. Воно розташоване у морі на півдні іранської провінції Бушер і є джерелом більшої частини видобутого в Ірані газу.

Іран ділить контроль над родовищем із сусіднім Катаром, який називає підконтрольну йому частину "Північний купол".

Читайте також: Як іранці рятуються від ракет: затори, паніка, відсутність укриття

Удари по родовищу, які змусили Тегеран частково призупинити видобуток на ньому, підвищили ймовірність того, що конфлікт поставить під загрозу виробництво і постачання енергоносіїв. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі засудив Ізраїль за атаку на "Південний Парс", заявивши, що це спроба "розширити війну за межі" Ісламської республіки.

"Перенесення конфлікту в район Перської затоки - велика стратегічна помилка, найімовірніше, навмисна і спрямована на розширення війни за межі іранської території", - цитує заяву Арагчі на зустрічі з іноземними дипломатами інформагентство AFP.

Іран сильно залежить від нафти та газу

Іран є великим гравцем у світовому енергетичному секторі: за даними Управління енергетичної інформації США (EIA), країна має у своєму розпорядженні другі за величиною у світі доведені запаси природного газу.

Читайте також: Протиповітряна оборона Ізраїлю: від "Залізного купола" до "Залізного променя"

За даними міжурядового Форуму країн-експортерів газу, 2023 року Іран видобув близько 266,25 мільярда кубометрів блакитного палива, при цьому на внутрішнє споживання припало 255,5 мільярда кубометрів. Решту було експортовано.

Іран також посідає третє місце у світі за запасами сирої нафти: близько дев'яти відсотків усіх доведених запасів нафти у світі. За даними бельгійської аналітичної компанії Kpler, країна щоденно видобуває близько 3,3 мільйона барелів сирої нафти і ще 1,3 мільйона барелів конденсату та інших речовин, з яких експортує близько 1,8 мільйона барелів.

Ісламська республіка є третім за величиною виробником нафти в Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК+). Доходи від експорту енергоносіїв становлять значну частину державного бюджету та валютних резервів. Згідно зі звітом EIA, протягом трьох років - з 2021 по 2023 рік - Іран отримав 144 мільярди доларів доходів від експорту нафти.

"Іран, що перебуває під санкціями, використовує кілька методів маскування свого експорту, як-от вимкнення сигналів ідентифікації суден, перекидання вантажів з одного судна на інше або перемаркування вантажів як таких, що походять з інших країн. Усе це стосується як сирої нафти, так і нафтопродуктів, що підвищує складність надання точних даних про експорт", - йдеться у звіті.

Читайте також: Ірансько-ізраїльський конфлікт та дипломатичні зусилля щодо України: які перспективи?

Великим імпортером іранської нафти залишається Китай: у березні країна імпортувала 1,71 мільйона барелів, що на 20 відсотків більше, ніж у лютому, повідомило інформагентство Reuters.

Ціна на сиру нафту зросла наприкінці минулого тижня після початку ізраїльсько-іранського конфлікту, але ненадовго: у понеділок, 16 червня, ф'ючерси на обидва основні сорти нафти подешевшали більш ніж на один відсоток. Однак якщо Ізраїль посилить удари по іранських енергетичних об'єктах, це може спровокувати стрибок світових цін на нафту і газ.

Санкції завдають шкоди економіці Ірану

Незважаючи на величезні запаси вуглеводнів в Ірані, значна частина його економічного потенціалу залишається невикористаною.

Іранські чиновники визнають, що країні необхідні передові технології та мільярди доларів нових інвестицій для модернізації нафтового і газового секторів. Однак щодо Ісламської республіки діє один із найсуворіших санкційних режимів у світі, що обмежує її торговельні та інвестиційні можливості.

Хоча 2015 року між Іраном і світовими державами було укладено знакову ядерну угоду, яка обіцяла полегшення санкцій в обмін на обмеження ядерної програми країни, президент Дональд Трамп під час свого першого президентського терміну 2018 року в односторонньому порядку вивів США з угоди та знову запровадив санкції.

Обмежувальні заходи, спрямовані на стримування ядерної та ракетної програм Тегерана, зачепили, зокрема, експорт іранської нафти, а також банківський і судноплавний сектори. Останніми роками вони також серйозно обмежили експорт природного газу Тегераном. Санкції фактично підірвали економіку Ірану, яка наразі переживає цілу низку криз, таких як стрімке зростання інфляції та обвал національної валюти.

Відключення енергії в багатій на енергоресурси країні

Десятиліття безгосподарності та геополітичної напруженості посилили економічні проблеми. Незважаючи на величезні запаси нафти і газу, Іран бореться з нестачею енергії на тлі зниження видобутку, застарілого обладнання та відсутності інвестицій в інфраструктуру.

Іран значною мірою покладається на природний газ для внутрішнього споживання, особливо для виробництва електроенергії. Крім того, понад 95 відсотків іранських домогосподарств під'єднані до газопроводів, а субсидії на енергоносії призвели до неконтрольованого споживання.

Останніми роками уряд Ірану був змушений запроваджувати періодичні вимкнення електроенергії, що зачіпають як житлові будинки, так і промислові підприємства, щоб впоратися зі стрибками попиту на електрику. У травні президент Масуд Пезешкіян піддав критиці те, що він назвав "надмірним і недоречним споживанням" електроенергії в Ірані.