Як США використовують вторинні санкції, і чи працюють вони?

Після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, агресор зазнав економічних санкцій з боку США, Великобританії, Європейського Союзу та інших країн. Ці санкції обмежували юридичних або фізичних осіб у тому, як вони торгують та ведуть бізнес з Росією.

Санкції були спробою змусити Росію змінити свій курс, не вдаючись до прямої військової сили. Відтоді санкції розширювалися. Іноземні активи Росії були заморожені, а більшість російських банків були відрізані від світової банківської системи.

Щоб підтримувати свою економіку, Росія переспрямувала торгівлю до інших країн, таких як Китай, Індія, Туреччина та Об'єднані Арабські Емірати. Щоб транспортувати свою нафту по всьому світу, вона обзавелася так званим "тіньовим флотом" танкерів.

Що таке вторинні санкції?

Аби зупинити цю гру в "кішки-мишки" та примусити Росію до переговорів про припинення вогню, Сенат США працює над ухваленням двопартійного законопроєкту, який передбачає запровадження "вторинних санкцій" відносно країн, які досі ще ведуть бізнес з Росією.

Первинні санкції застосовуються до іноземних країн або організацій, але вони обмежують ділові можливості громадян та підприємств країни, що запровадила санкції, обмежуючи або забороняючи їм взаємодіяти зі сторонами, на які поширюються санкції.

Вторинні санкції йдуть ще далі та поширюються на треті країни, компанії чи осіб, які ведуть бізнес зі сторонами, що підпадають під санкції. Ця третя сторона не зобов'язана безпосередньо дотримуватися законів країни, що накладає санкції, але автоматично опиняється під тиском при веденні бізнесу з нею. В такому разі третій стороні доводиться рахуватися з негативними наслідками і для себе.

"Вторинні санкції не намагаються примусити іноземні дочірні компанії дотримуватися політики країни, що накладає санкції", - зазначає Джон Ф. Форрер у статті, опублікованій Атлантичною радою, вашингтонським аналітичним центром: "Країна, що накладає санкції, обмежує свої власні фірми та/або громадян у веденні комерційних операцій з підсанкційними фірмами чи особами".

Запропонований законопроєкт дозволить США запровадити 500-відсоткові тарифи на товари з будь-якої країни, яка купує або продає російську нафту, уран, природний газ та нафту чи нафтохімічну продукцію.

Читайте також: Чому Росія боїться вторинних санкцій Трамп

Хто використовує вторинні санкції?

Сполучені Штати є найбільшим прихильником вторинних санкцій. Їхня сила випливає з важливості долара США на світовому рівні та зі страху втратити доступ до ринку США чи його фінансової системи.

Оскільки значна частина транскордонної торгівлі здійснюється в доларах або проходить через банківську систему США, це дає країні великі важелі впливу. Для багатьох країн збереження цього доступу важливіше, ніж ведення бізнесу з режимами, що підпадають під санкції.

"Хоча вторинні санкції можуть "працювати" як частина більшого пакету, важливими є наміри, час запровадження санкцій та реальність погрози", - сказала заступниця директора Ініціативи державної політики в Університеті штату Пенсильванія Беренд у США Лена Суржко Харнед. Як наголосила експертка, вторинні санкції є важливим інструментом із символічною силою. "Однак, як і всі погрози, вони втрачають свою силу, якщо їх не сприймають як реальні або знаходять лазівки, як їх обійти", - сказала Харнед у розмові з DW.

Який минулий досвід?

Адміністрація Обами використовувала вторинні санкції, спрямовані проти банків та інших компаній, які ведуть бізнес в Ірані, і успішно примусила режим домовитися про обмеження своєї ядерної програми.

Нещодавно США застосували вторинні санкції до китайських фірм, які торгують з Північною Кореєю або здійснюють фінансові операції з нею.

США також запровадили вторинні санкції проти організацій, що ведуть бізнес з Венесуелою, особливо в нафтовому та фінансовому секторах, намагаючись ізолювати режим Ніколаса Мадуро. У квітні цього року президент Дональд Трамп запровадив вторинні тарифи на товари з країн, які імпортують венесуельську нафту.

Раніше цього місяця Трамп видав указ про стягнення додаткового 25-відсоткового мита з Індії за закупівлі російської нафти. В обхід Конгресу президент пригрозив подальшими вторинними санкціями покупцям російських енергоносіїв.

Чи ефективні вторинні санкції насправді?

Не кожна країна легковажно застосовує вторинні санкції, а деякі знаходять креативні лазівки, щоб уникнути значної частини їхнього економічного впливу. Вони покладаються на альтернативні валюти, такі як китайський юань або криптовалюти. Підприємства або країни, на які поширюються санкції, можуть здійснювати бартер або використовувати посередників чи фіктивні компанії для укладання угод.

Вторинні санкції важко застосовувати, і є ризик контрзаходів. Вони також можуть зблизити підсанкційні країни, а отже, віддалити їх від впливу США.

Існує розрив між теоретичною та реальною оцінкою вторинних санкцій. Багато експертів вважають їх неефективним інструментом зовнішньої політики. До критиків належить і Джон Ф. Форрер, доцент та директор Інституту корпоративної відповідальності Бізнес-школи Університету Джорджа Вашингтона. За його словами, багато дослідників розглядають вторинні санкції як такі, що мають усі найгірші риси економічних санкцій. Крім того, науковець вказує на додаткову обтяжливість потенційного провокування нових конфліктів із союзниками та противниками, які виступають проти запровадження обмежень, побоюючись економічних труднощів для власної промисловості та громадян.

Вторинні санкції - це лише один із варіантів

Зрештою, враховуючи велику кількість додаткових обставин, важко сказати, що саме може змусити ту чи іншу країну змінити свій курс і відмовитися від бізнесу з підсанкційними країнами чи фірмами. "Вторинні санкції слід розглядати як варіант під час розробки економічних санкцій, але лише за дуже особливих обставин, - підсумував Форрер. - Як і будь-які економічні санкції, якщо їх застосувати неправильно, вони можуть завдати більше шкоди, ніж користі".

"Не використовувати вторинні санкції проти третіх сторін - це марна трата потенційно корисного інструменту", - погоджується Харнед, хоча й попереджає, що "очікувати, що вони стануть панацеєю, - це помилка".