Як Естонія випередила всю Європу за рівнем цифровізації
23 липня 2025 р.
Скільки у вашій країні потрібно часу, аби розпочати процес розлучення? За словами Луукаса Ільвеса, в Естонії перший крок у цій неприємній справі можна зробити менш ніж за хвилину - навіть без участі того з подружжя, хто вже став небажаним.
"Щоб дійти до пункту, де подається заява на розлучення, потрібно 45 секунд", - усміхається колишній віцеканцлер з цифрового розвитку міністерства економіки та комунікацій Естонії.
Ільвес розповідає DW, що заява на розлучення стала останньою державною послугою, яку оцифрували, і саме це, ймовірно, зробило маленьку балтійську країну першим повністю цифровим державним апаратом у світі.
Звісно, в Естонії обидва партнери мають дати згоду на процедуру та фізично з'явитися на зустріч з чиновником, який офіційно оформлює розлучення. Але популярність онлайн-сервісу вражає: з грудня минулого року близько 60 відсотків усіх розлучень у країні було ініційовано через державну платформу e-divorce.
"Ми очікуємо, що цифрові послуги в приватному секторі будуть зручними, простими та безпечними. Чому державні послуги мають бути іншими?" - ставить риторичне запитання Луукас Ільвес.
Ключове значення має зручність користувача
Ільвес - автор нещодавнього дослідження "Кінець бюрократії", підготовленого у співпраці з німецьким фондом імені Фрідріха Наумана. У звіті висвітлюються відмінності у цифровій політиці й те, чого Німеччина може навчитися в Естонії, яка просунулася значно далі. Згідно з публікацією, нині цифровими послугами користуються близько 62 відсотків німців, тоді як в Естонії цей показник перевищує 90 відсотків.
Одна з ключових тем - електронна ідентифікація. Для порівняння: національним цифровим ID (digi-ID) для доступу до держпослуг користується 90 відсотків естонців, а в Німеччині - менше 10 відсотків. За словами Ільвеса, причина проста: естонське програмне забезпечення зручніше та надає доступ як до державних, так і до приватних сервісів, зокрема банківських.
Ільвес розповідає, що ще кілька років тому Бельгія використовувала технологію е-ідентифікаторів, схожу на німецьку. Але вона працювала погано, і лише 10-20 відсотків населення нею користувалося. Втім, коли банки й телеком-оператори запровадили зручну мобільну версію, яка дозволяла отримувати доступ як до приватних, так і державних сервісів, кількість користувачів e-ID зросла до 80 відсотків.
Ширше використання цифрових адмінпослуг також допомагає заощаджувати кошти платників податків, зазначено в дослідженні. Наприклад, адміністративні витрати на збирання податків на душу населення в Естонії становлять лише шосту частину від витрат у Німеччині.
Вихід з бюрократичних джунглів завдяки принципу OOP
Після виборів до Бундестагу новий уряд Німеччини, який очолює канцлер Фрідріх Мерц (Friedrich Merz) створив міністерство цифрової трансформації та модернізації держави (BMDS). Його мета - "створити комплексну пропозицію послуг", щоб розробити управлінські рішення майбутнього.
Читайте також: Новий міністр у ФРН: Вільдберґер стане німецьким Маском?
Це рішення вітали в цифровій індустрії, зокрема Маґдалена Цадара (Magdalena Zadara) - очільниця відділу кадрів і стратегії Німецької цифрової служби - урядового агентства, яке створює та впроваджує ПЗ для цифровізації адмінпроцесів.
У розмові з DW вона сказала, що з оптимізмом дивиться на нове цифрове міністерство, яке має зменшити нескінченні поневіряння в німецькій бюрократії. "Якби я захотіла приїхати до Німеччини на роботу з країни з-поза меж ЄС, мені довелося б мати справу з п'ятьма-сімома різними відомствами, щоб отримати підтвердження диплома, і вони, можливо, навіть запитали б одні й ті самі дані", - навела вона приклад.
Одне з рішень цієї проблеми - принцип одноразової передачі даних (once-only principle, OOP), згідно з яким громадяни та компанії мають надавати інформацію державі лише один раз. Потім ці дані можуть використовуватися іншими держорганами без повторного запиту.
Цей принцип є одним із фундаментів цифрового врядування в Естонії та закріплений у законі.
Іншою характерною рисою естонського державного управління є цифровий підпис, який широко застосовується для підписання всього - від трудових угод до голосування на загальнонаціональних виборах.
Естонсько-російський підприємець Кирило Соловйов розповідає, що вперше скористався електронним підписом у 2015 році, коли отримав е-резидентство в Естонії - 11-річне цифрове посвідчення особи, яке надає підприємцям з усього світу віддалений доступ до адміністративних послуг країни.
"Тоді цифрові підписи вже були й у Росії, але я так і не зміг пройти перевірку. В Естонії просто отримуєш e-ID-картку, підключаєш - і воно працює. Це просто як магія!" - ділиться він враженнями з DW.
Отримавши незалежність, Естонія зробила ставку на цифровізацію
Балтійські країни - Естонія, Латвія і Литва - відновили незалежність від колишнього СРСР у 1991 році. Першим кроком естонської влади стало проведення інтернету та встановлення комп'ютерів у всі шкільні класи та бібліотеки в межах освітньої програми "Стрибок тигра". У 2000 році країна з населенням 1,4 млн зробила ще один прорив у цифровізації - тоді стали доступні онлайн-декларації, а електронні підписи було визнано юридично рівнозначними рукописним.
До 2015 року всі основні державні послуги - включно з медичними й соціальними - були повністю переведені в цифровий формат.
Зменшення цифрової залежності Європи
Проблеми з онлайн-безпекою досі викликають серйозне занепокоєння серед законодавців ЄС.
Тому європейський бізнес закликає зменшити залежність від американських техногігантів, таких як Google, Microsoft чи Amazon. Підприємці застерігають Єврокомісію від послаблення закону про цифрові ринки - захисту від домінування цих компаній. Крім того, Європа просуває проєкт EuroStack - альтернативу іноземним рішенням, спрямовану на досягнення стратегічної цифрової автономії.
Йдеться про багаторівневу систему пов'язаних між собою технологічних компонентів - обладнання, ПЗ, протоколів і інфраструктури - які разом створюють повноцінну цифрову платформу. EuroStack включатиме суверенний штучний інтелект, екосистеми з відкритим кодом, екологічні суперкомп'ютери, спільні дані та "суверенну хмару".
Втім, Луукас Ільвес скептично ставиться до цієї ініціативи й застерігає, що "вигадувати колесо" в цифровій сфері, особливо зі складними застосунками, - надто дорого. На його думку, жодна країна не може бути відокремленою та повністю суверенною у цифровому світі. В Естонії, за його словами, теж не створювали власний повний технологічний цикл, лише дуже специфічні застосунки та протоколи на основі глобальних технологій. Водночас експерт визнає: Європа має приділяти більше уваги "дуже специфічним ризикам" цифровізації всіх сфер суспільного життя.