Як Африка стала ціллю російської дезінформації й маніпуляцій

Над білими розкішними яхтами височіють підсвічені призахідним сонцем хмарочоси. Ця світлина, розміщена у соцмережі Facebook, покликана продемонструвати красу столиці РФ Москви. Хибною є лише одна деталь - у чому легко переконатися за допомогою інтернет-пошуку за зображенням - знімок було зроблено не в російській столиці, а в Дубаї.

Акаунтом, який розмістив фейкову фотографію Москви, керує східноафриканська країна Бурунді, принаймні, судячи з інформації профілю, де зазначено номер телефону. Сам акаунт ведуть під іменем Володимира Путіна, на фотографії профілю зображений російський правитель, і там регулярно публікують проросійський контент. Серед публікацій можна знайти й відверту брехню - приміром, що російська лазерна гармата спромоглася знищити 750 американських винищувачів. На цей акаунт, що позиціює себе як сайт новин, підписані понад 180 тисяч осіб.

Але не всі публікації, мета яких - справляти політичний вплив на аудиторію, настільки незграбні та неправдиві. Більшість із них сформульовані ретельніше, і з'являється дедалі більше свідчень того, що Росія неабияк намагається створити собі позитивний імідж у стратегічно важливих для неї африканських країнах.

Російські кампанії впливу в Африці часто обходяться без брехні

В окремих випадках не завжди можливо визначити автора таких постів. Але загалом вимальовується така картина: Африканський центр стратегічних досліджень - науково-дослідна установа, що працює на оборонне відомство США - у своєму звіті за березень 2024 року назвав Росію головним ініціатором кампаній впливу в Африці. 80 із майже 200 кампаній можна пояснити діями російської влади - набагато більше, ніж щодо інших іноземних акторів, як-от Китай, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія або Катар. За даними центру, з моменту проведення попереднього дослідження двома роками раніше було зафіксовано чотириразове збільшення обсягів дезінформації.

Важливо те, що ці кампанії рідко спираються на незграбні фейки на кшталт буцім московської гавані з яхтами. Радше, загалом правдиві відомості спотворюються перебільшеннями або навмисно не згаданою інформацією. Іноді лише достатньо використати й зміцнити наявні уявлення в суспільстві. "В Африці існує природне протиставлення Сходу і Заходу, в якому Захід історично є лиходієм", - каже Алду Корнеліссен, співзасновник південноафриканської консалтингової компанії в галузі цифрових технологій Murmur Intelligence. - Не потрібно брехні або дезінформації, щоб нагадати людям про це".

Місцеві інфлюенсери замість іноземних фабрик тролів

Компанія Корнеліссена вивчає соціальні мережі на замовлення політичних і комерційних клієнтів, скажімо, для досліджень аналітичних центрів. За його словами, російські кампанії впливу організовані так: "Існує глобальна мережа ключових акаунтів, які переплетені з іншими ключовими акаунтами в африканському контексті. Звідти місцеві інфлюенсери в кожній країні переймають повідомлення й адаптують їх до місцевого контексту".

Це підтверджує і Беверлі Очієнг, дослідниця африканської програми Центру стратегічних і міжнародних досліджень США (CSIS), що базується в Дакарі. "Приміром, якщо група із захисту громадянських прав у Малі публікує повідомлення мовою бамбара, воно не виглядає так, ніби його писав російський державний службовець. Воно виглядає як думка людини, яка розмовляє місцевою мовою і знає менталітет місцевого населення", - розповіла Очієнг у розмові з DW.

На відміну від постів з далекої "фабрики тролів", більша частина контенту тепер виробляється людьми з регіону, які знайомі з місцевими мовними та культурними особливостями. Корнеліссен називає їх наноінфлюенсерами - він документував їхню діяльність у Південно-Африканській Республіці (ПАР). "Усім їм платять. А якщо заплатити тисячі людей по 200 рандів (близько 10 євро) кожному, то це буде дуже дешева кампанія з поширення наративу за один день", - пояснив Корнеліссен DW. Згодом деякі користувачі соцмереж починають сприймати ці історії як власну думку і вже далі поширювати їх безплатно.

Так звані "зумери" збільшують охоплення постів. Це акаунти, контрольовані людьми або ботами, які забезпечують широке розповсюдження повідомлень за допомогою їхнього багаторазового репосту та взаємних згадок. Неурядова організація (НУО) Центр аналітики та поведінкових змін (Centre for Analytics and Behavioural Change) задокументувала таку мережу навколо офіційного акаунта посольства Росії в ПАР у соцмережі X. Серед інших ключових акаунтів - проросійський американський активіст Джексон Гінкл, який підтримує Трампа, а також низка південноафриканських самозваних "альтернативних ЗМІ" та активістів.

Розгалужена проросійська мережа в африканських ЗМІ

Росія робить ставку не тільки на розвиток прихованих структур у соціальних мережах, а й на власні прямі канали впливу. У Центральноафриканській Республіці (ЦАР), своєрідній лабораторії російського впливу в Африці, ні для кого не є таємницею, що у 2018 році російськими агентами було засновано радіостанцію Lengo Songo. У листопаді минулого року кілька європейських ЗМІ опублікували журналістське розслідування про інформатора з ЦАР, який після втечі розповів про свою роботу: він допомагав радіостанції встановити контакт із проросійськими експертами та як журналіст писав статті, зміст яких подекуди детально диктувався російськими представниками.

Для поширення проросійського наративу також використовується російський державний телеканал RT, частина платформ якого заборонена в багатьох західних країнах. У 2022 році RT оголосив будівництво англомовного медіацентру в ПАР, що, за його даними, вже розпочав роботу. У багатьох африканських країнах цей російський телеканал можна дивитися через супутник. У франкомовній Африці RT також мовить французькою мовою. В ролі експертів у програмах каналу регулярно виступають провідні журналісти малійських ЗМІ, як-от Radio Emergence або L'Elite, вихваляючи дії Росії в країні. А дехто з експертів RT навіть пов'язані з малійською хунтою.

Крім того, Держдепартамент США за колишнього президента Джо Байдена звинувачував RT у таємному використанні таких сайтів, як African Stream. Було створено й інші канали спеціально для поширення контенту в Африці: найвідомішим, мабуть, є новинний сайт African Initiative, що бере свій початок у колишній корпоративній імперії засновника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина.

African Initiative позиціює себе як інформаційне агентство і як "міст" між Росією та Африкою. Сайт також має акаунти в Telegram і соціальних мережах - деякі відкрито, деякі приховано. У Малі він підтримує зв'язки з місцевою школою журналістики; торік у грудні троє найкращих студентів були безпосередньо найняті як кореспонденти.

Пропагандистські виставки та комп'ютерні ігри

African Initiative має офіси також і в Буркіна-Фасо і час від часу організовує там заходи. У травні 2024 року ця агенція влаштувала в столиці Уагадугу виставку, на якій було показано фотографії на різноманітні теми: від "російської перемоги над гітлерівською Німеччиною" 1945 року до "десяти років війни на Донбасі", відповідальність за яку Росія приписує Україні.

За словами місцевого джерела, населення Буркіна-Фасо "особливо сприйнятливе до історій про воєнні перемоги над терористами". За його словами, відео, що демонструє озброєння, яке Росія постачає, або озброєних нею солдатів, може легко сприйматися місцевими жителями як доказ ефективності співпраці.

Тема російської бойової могутності поширюється і в попкультурі: скажімо, герой російського бойовика 2021 року "Турист" - російський солдат елітного підрозділу в Центральноафриканській Республіці. А у відеогрі African Dawn ("Африканський світанок"), презентованій African Initiative, геймери можуть обрати роль солдатів держав Сахеля та їхніх російських помічників, або ж - роль військових західноафриканської спільноти держав ЕКОВАС, яку підтримують Франція та США.

Прозорий натяк

Подібні "розваги з військовим ухилом" (Militainment) покликані підтримати основну ідею, яка більш-менш опосередковано поширюється всіма інформаційними каналами: час колонізаторського Заходу минув, а Росія - найкращий партнер.

Приводи для таких постів з'являються регулярно: так, величезне обурення в Африці викликало висловлювання президента Франції Еммануеля Макрона, який дещо нарікав, що влада низки країн континенту забула сказати "спасибі". Виступаючи 6 січня перед послами іноземних держав зі щорічним посланням у Єлисейському палаці, Макрон заявив, що багатьом урядам в Африці бракує мужності визнати, що їхні країни не мали б суверенітету без активної присутності там французьких військ.

African Initiative також підхопила ці слова і пов'язала їх із висловлюваннями санкт-петербурзького політолога, який зробив із них висновок про "необхідність появи альтернативних гравців", як-от Росія, які ставилися б до африканських країн більш шанобливо.

В історії XX століття для цього є прив'язки. "Годі обійти стороною той факт, що Росія підтримувала уряди, що формуються, в Африці", - каже дослідниця CSIS Беверлі Очієнг. Радянський Союз підтримував визвольні рухи, як-от Африканський національний конгрес (АНК) у ПАР і Народний рух за визволення Анголи (МПЛА), а також молоді уряди в Ефіопії, Сомалі та в попередниці нинішньої Демократичної Республіки Конго.

"Це сентиментальна та ідеалізована розповідь про те, що Росія залишилася другом, перебуваючи від самого початку на їхньому боці. Це не відверта брехня, але перебільшення, покликане посилити гнів проти Франції та Заходу", - каже Очієнг у розмові з DW.

У багатьох африканських країнах це насіння, схоже, поступово проростає.