АдН, Маск і Ко. - чому правопопулістські ідеї на підйомі
5 лютого 2025 р.
Дональд Трамп на свою інавгурацію в січні 2025 року запросив до Вашингтону своїх прихильників з усього світу: президента Аргентини Хав'єра Мілея, прем'єр-міністерку Італії Джорджу Мелоні. Ультраправі опозиційні політики, такі як британець Найджел Фарадж, так само раділи запрошенню, як і представники частково правоекстремістської партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН).
Навколо інавгурації об'єдналися радикальні праві з усього світу. А за день до події колишній головний ідеолог Трампа Стів Беннон, син колишнього президента Бразилії Жаїра Болсонару, депутат Бундестагу від АдН та численні інфлюенсери зустрілися задля обміну думками. Правий інфлюенсер з Німеччини зняв себе на камеру під час зустрічі та радів тому, що отримав запрошення від посла Сальвадору. Цей популістський рух дуже прагне міжнародності як ніколи раніше.
Феноменом є те, що Дональд Трамп з його програмою "Америка передусім" став магнітом для ультранаціоналістів у всьому світі, хоча чимало з них раніше виступали з антиамериканських ідеологічних позицій. Але цей глобальний альянс антиглобалістів лише на перший погляд виглядає парадоксом.
Читайте також: Прихід Австрійської партії свободи до влади може посилити ультраправих у ЄС
Проти міграції та суспільних змін
"Їх об’єднує неприйняття міграції, націоналізм, традиційна модель сім’ї та антиглобалізм", - каже у розмові з DW професорка соціології Катрін Фанген з Університету Осло у Норвегії. Фанген є відомою експерткою з транснаціональної мережі радикальних правих.
"Їхня мета - не просто боротьба за посилення політичного впливу. Кінцева мета - перебудова глобального ідеологічного світового порядку - вони борються за націоналізм і соціальний консерватизм і проти ліберальної демократії".
І радикальні праві швидко вчаться одне в одного. Стратегії та успіхи в одній країні незабаром переймаються іншими рухами, аналізує політолог Томас Ґревен (Thomas Greven) з Вільного університету Берліну. Він вважає безпрецедентним в історії масштаб такого мережевого зв'язку радикальних правих. У своїй книзі "Міжнародна мережа радикальних правих" він описує цю тактику. "Наприклад, стратегія Беннона "залити зону лайном" дуже успішна на міжнародному рівні: тобто політичний опонент потрапляє під тиск постійних провокацій, постійної брехні, постійних нових ідей та ворожнечі", - пояснює Ґревен у бесіді з DW. "Ця комунікаційна стратегія зараз використовується радикальними правими гравцями скрізь".
Їхнє ставлення до демократії є інструментальним: вона потрібна їм для приходу до влади. "Основна увага приділяється тому, щоб сказати: обрана особа повинна мати можливість керувати без обмежень", - пояснює Томас Ґревен. Він називає це "гіпермажоритарною демократією", тобто такою, яка орієнтована виключно на уявну більшість: "Віктор Орбан, наприклад, встає і каже: "Мене обрали з чітким мандатом вберегти Угорщину від міграції, і я не хочу, щоб європейські інституції, суди, опір громадянського суспільства чи будь-які ЗМІ, що фінансуються з-за кордону, перешкоджали мені керувати".
Протести та компроміси та все те, що обмежує подальше зміцнення позицій, є для них кошмаром, додає Ґревен.
Читайте також: Вибори до Бундестагу: навіщо Ілон Маск послідовно підтримує німецьких ультраправих?
Звідки гроші?
Радикальні праві мають у своєму розпорядженні багато фінансових засобів для ведення своєї ідеологічної боротьби. Найвідоміші спонсори - Ілон Маск зі США та брати Кох - підприємці-мільярдери, які підтримують цю ідеологічну кампанію. Технологічний мільярдер Маск не лише надає гроші, але й сам залучений до праворадикальної діяльності. На своїй платформі X (раніше Twitter. - Ред.) він агітує за АдН у Німеччині, підтримує радикальних правих у Великобританії та виступає проти ліберальних партій.
Праві мережі підтримують не лише донори приватні. Так Росію та Китай також неодноразово критикували за підживлення правих популістських мереж з метою дестабілізації ліберальних суспільств.
Але й гроші тих, кого радикальні праві декларують своїми ворогами, теж виступають важливим джерелом фінансування - йдеться про гроші Європейського Союзу та ліберальних демократій. У Німеччині, наприклад, ненависна АдН ліберальна держава виступає найбільшим фінансовим донором цієї партії: у 2021 році близько 45 відсотків коштів надійшло саме з державної скарбниці, а це - понад 10 мільйонів євро.
У демократичній системі держава підтримує роботу політичних партій - чим успішними вони є, тим більшою стає і підтримка. "Це дозволяє радикальним правим партіям розширити своє охоплення. Крім того, Європейський парламент, наприклад, пропонує їм готову платформу для міжнародної співпраці, включаючи додаткові ресурси, для посилення їхніх мереж", - зауважує Фанген з Університету Осло.
На початку 2025 року стратегія праворадикальних мереж, схоже, ефективна: Дональда Трампа переобрали в США, а в таких країнах, як Німеччина, Франція, Сполучене Королівство та Австрія, правопопулістські партії стають дедалі популярнішими серед виборців. Чи їхній успіх вже й не спинити?
Політолог Томас Ґревен так не вважає, адже їм ніколи не доводилося бути при владі, а роль політичної опозиції виконувати легше. І їхній успіх прикриває численні тріщини в цих рухах, яких об'єднує досить хиткий фундамент, пояснює вчений.
Ґревен переконаний: "Якщо є несприйняття серед низів та незадоволення серед загального електорату, то їхній успіх може бути відвернений. Але для цього є одна передумова: щоб функціонували демократичні інститути".