Чи може держава доручати військові операції приватним фірмам

Війна із застосуванням безпілотників, європейська зовнішня та безпекова політика чи криза в арабському світі - щороку п'ять німецьких інститутів з дослідження миру та конфліктів аналізують головні питання світової політики у галузі безпеки та оцінюють їх у так званому експертному звіті з питань миру. У цьому річному документі науковці висвітлюють, зокрема, і такі теми, які, попри резонанс, залишаються майже непоміченими у громадській дискусії. 2015 року цілий розділ звіту було присвячено приватним військовим фірмам.

Ці компанії оповиті мовчанкою. Можливо, тому, що вже давно не траплялося пов'язаних з ними скандалів. Наприклад, таких, як довкола американської фірми Blackwater, чиї працівники 2007 року під час операції в Іраку неодноразово відкривали невпорядковану стрілянину, внаслідок чого були вбиті мирні жителі. Дехто з критиків відтак звинувачував ці підприємства в тому, що в них задіяні сучасні найманці, які долучаються до бойових дій лише через гроші, а крім того, не дотримуються законодавчих і правових норм.

Дедалі ширший перелік завдань

Утім, подібні фірми вже стали обережнішими, а їхні представники вже не діють у стилі героя американських бойовиків Рембо. Все ж, ці компанії стали ще активнішими, ніж раніше. "До їхніх основних послуг належить захист об'єктів і осіб, насамперед у кризових регіонах. Але серед послуг також одержання інформації за допомогою допитів, шпигунства у класичному вигляді, а також повітряної розвідки, якщо вони мають відповідні прилади. Насамперед, що дуже важливо, вони пропонують вишкіл і тренування для приватного і державного персоналу", - пояснює берлінський політолог Флоріан Флерсгаймер.

Постійне розширення поля діяльності приватних військових фірм відзначає і Ельке Краманн, авторка експертного звіту з питань миру. Професорка університету імені Брунеля у Лондоні нині працює гостьовою дослідницею у німецькому Гессенському фонді дослідження миру та конфліктів. За її словами, такі підприємства у 1990-их роках надавали переважно послуги з логістики, приміром, німецькому Бундесверові. Після того, як німецьких військових почали задіювати в операціях за кордоном, до переліку послуг приватних фірм, якими користується німецька армія, додалося технічне обслуговування військової техніки в інших країнах світу. Чергове розширення переліку послуг, замовлених Бундесвером, відбулося під час операції країн НАТО в Афганістані. Там приватні фірми з озброєнними співробітниками були залучені до охорони німецьких військових об'єктів.

Непередбачувані кошти

Утім, порівняно зі збройними силами інших країн німецький Бундесвер усе ж відносно рідко замовляв послуги приватних військових компаній. Але байдуже, чи йдеться про німецьких, чи про американських військових, - усі сподіваються за допомогою залучення фірм заощадити кошти. Та вдається їм це далеко не завжди, зазначає Краман. "Особливо під час закордонних операцій фірми використовували факт недостатнього контролю за їхньою діяльністю, аби суттєво підвищити витрати на їхні послуги. Якщо порівняти розрахунки (витрат на залучення приватних військових фірм і кошти, необхідні для виконання тих самих завдань власними силами армії - Ред.), то я б не сказала, що у випадку з закордонними операціями це ефективно", - каже експертка.

Особливо американські збройні сили мали досвід із шахрайством з боку приватних військових фірм під час розрахунку витрат. У Німеччині ж, попри відсутність гучних скандалів щодо можливого шахрайства з боку таких компаній, сподівання на заощадження коштів усе ж не вдавалося втілити в життя. Через це навіть ті компанії, які Бундесвер колись сам заснував із метою підвищення економічної ефективності, сьогодні ліквідуються, і виконання послуг знову перекладають на самих військових.

Все ж, у світовому масштабі роль приватних компаній, які виконують завдання, що раніше покладали виключно на збройні сили, стає дедалі важливішою. І в цьому переконана не лише Краман. "Те, що такі фірми сьогодні є невід'ємною складовою міжнародних військових операцій, і що державні військові сили у багатьох випадках залучають до роботи подібні компанії, - це факт", - каже дослідниця з питань миру Андреа Шнайкер, яка працює в університеті німецького міста Зігена.

Приватизована монополія на насильство

І Краман, і Шнайкер стривожено спостерігають за такою тенденцією. Адже по суті йдеться про те, як у цій ситуації розуміти питання державної монополії на насильство, кажуть дослідниці. "Виконання яких завдань має, а яких - не має брати на себе держава? Які завдання ми можемо віддати на виконання в руки приватних фірм? З'ясування цих питань, на мою думку, вимагає широкої суспільної дискусії, якої я, втім, не спостерігаю", - зазначає Шнайкер.

Включно до 1990-х років, за словами Краман, у німецькому суспільстві панував консенсус щодо того, що держава має певні суверенні функції і зобов'язана їх виконувати. У першу чергу, йдеться про військове насильство, передусім - під час закордонних операцій. "Сьогодні ж ми чуємо аргументи, що держава хоч і несе відповідальність за виконання цих операцій, але не мусить їх при цьому сама виконувати", - каже дослідниця. Тобто йдеться про те, що держава може покладати виконання завдань на приватні компанії, але мусить при цьому гарантувати власний контроль за тим, як саме ці завдання виконуються.

Наскільки важливим у Німеччині є питання залучення приватних фірм до військових операцій, а також суспільна дискусія щодо державної монополії на насильство, демонструє той факт, що дві найбільші фракції парламенту країни - ХДС/ХСС та СДПН - зафіксували його у коаліційній угоді 2013 року. У документі зазначено: "Виконання військових завдань не може бути доручено приватним підприємствам". Утім, від часу створення цієї так званої "великої коаліції" півтора роки тому Бундестаг більше не приділяв цій темі уваги. Можливо, цьогорічний експертний звіт із питань миру міг би стати поштовхом для подібної дискусії.