Чарівне відродження МВФ

«МВФ повертається до справ»,- каже колишній міністр фінансів Франції, а нині управляючий директор фонду Домінік Страус-Кан. Під час кризи державам з гострим дефіцитом платіжного балансу вже роздано понад 100 мільярдів доларів позик. Отримала допомогу й Україна. Першим позичальником стала Ісландія, економіці якої загрожував колапс внаслідок фінансової кризи. Найбільший кредит, який МВФ колись видавав одній країні, отримала Мексика - 47 мільярдів доларів. Польщі надали 20 мільярдів доларів.

Після цього фонд простягнув руку допомоги Білорусії, Латвії, Угорщині, Пакистану, Сербії та Україні. З проханням допомогти до МВФ зверталися також Туреччина, Румунія, Монголія та Болгарія. І це, схоже, ще не межа. Директор МВФ Страус-Кан вважає: «Упередження, яке так заважало переговорам з МВФ, зникло – щоправда, лише частково, але це тільки початок. Приходить усвідомлення, що співпраця з нами може бути дуже корисною".

Гіркі пілюлі МВФ

Ще зовсім недавно ситуація була діаметрально протилежною. Міжнародний валютний фонд сидів на 250 мільярдах доларів та золотих запасах у 3200 тонн, володів високопрофесійним штабом співробітників, але ніхто не стукав у його двері у Вашингтоні. Ані допомоги, ані економічних порад від МВФ не хотіли, оскільки пілюлі, які призначав хворому фонд, здебільшого гіркі.

Експерти МВФ прив’язували видачу кредитів до цілої низки суворих вимог щодо реформування економіки. Вони, як правило, включали ліквідацію торговельного дефіциту, скасування дотацій і високих процентних ставок, заощадження на соціальних виплатах. У деяких країнах уряди, що виконували вказівки МВФ, унаслідок цього потрапляли під колесо соціальних заворушень найбідніших верств населення. Можна пригадати, скільки критики на адресу цієї кредитно-фінансової структури, пролунало в одній лише Україні.

Падіння і злет

У країнах третього світу та й в Україні співпрацювати з МВФ означало «сісти на фінансову голку заможного Заходу». Крім того, роздутий апарат самого фонду вже не міг фінансуватися за рахунок відсотків за кредитами. Якщо ще 2003 року обсяг невиплачених кредитів МВФ сягав 100 мільярдів доларів, то в лютому 2008-го - лише 15,6 мільярда. Відповідно різко зменшилося й надходження з відсотків за кредитами. Дефіцит фонду зріс до 400 мільйонів на рік. У відповідь на це вирішили скоротити персонал співробітників та продати 403 тонни золотих запасів.

Після початку глобальної фінансової та економічної кризи традиційний бізнес МВФ пожвавився. У країнах з перехідною економікою, а також у державах, багатих на сировину, різко впали доходи від експорту. Не оминилу криза й країни Східної Європи. Багатьом загрожують знецінення грошових одиниць та загальний дефолт.

Азія та Латинська Америки хочуть більших прав

Тому на саміті «великої двадцятки», який відбувався в квітні у Лондоні, ухвалено суттєво збільшити капітал МВФ. У короткостроковій перспективі - до 500 мільярдів доларів, у середньостроковій - до 750 мільярдів. А далі у розпорядженні МВФ буде 1000 мільярдів, що зробить організацію цілком дієздатною. «Головним завданням МВФ є гасити пожежу. Сьогодні надані нами обіцянки фінансової допомоги вдвічі більші, ніж під час минулої кризи. Це красномовно свідчить, що МВФ зі своєю роллю впорався», - наголосив Страус-Канн.

Щодо короткострокового підвищення капіталу, то 125 мільярдів запозичили в Євросоюзу, з них 25 мільярдів - у Німеччини. Китай надав 40 мільярдів доларів. Навіть Бразилія, яка на початку дев’яностих сама була великим боржником МВФ, виділила 4,5 мільярди доларів. Той, хто платить, замовляє й музику. Країни, економіка яких нині стрімко розвивається, вимагають реформувати фонд. Адже в МВФ досі керують старі промислові держави, що інколи доходить до кумедного: маленька Бельгія має більші права голосу, ніж величезний Китай.

Автори: Карл Завадцкі / Захар Бутирський

Редактор: Володимир Медяний